скачать книгу бесплатно
Вересневi пiснi. Вiршi
Ірина Жадан
У збiрцi представленi поезii переважно юнацьких рокiв. Це i роздуми автора над життевою дорогою, i графiчнi ескiзи, i мелодiйнi пiсеннi строфи. Рiзноманiтнi за темою, усi вони об'еднанi любов'ю до рiдноi землi – широкою та свiтлою, як травневий степ, глибокою, як могутня рiка та нiжною, як тиха зiрка над батькiвською хатою.
Вересневi пiснi
Вiршi
Ірина Жадан
© Ірина Жадан, 2023
ISBN 978-5-4474-6495-0
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
«Є край, де гомонить сама луна…»
Є край, де гомонить сама луна,
Виблискуе, мов дзеркало, вiдлуння
i вiдображень вiдголоски струннi —
Як хвилi золоченого руна.
Скарбниця дорогих самотнiх слiв,
Розсiяних у мiсячному полi —
Там час, як плугатар, iде поволi
На дзвiн у кузнi сивих ковалiв
Вогонь надii в кузнi не згаса.
Стучать, мов серце, молоти любовi
По крапельках роси – вiдлуннях кровi —
То з вiдображень постае краса.
Ярославна – пiвнiчна королева
На чужинi – усе пустеля, люде,
Серед пiскiв, а чи серед снiгiв.
А iй тепер все маритися буде
Весняний дощ
У вiдбиткiв пiдкiв.
Прийшов, як ходять зими невблаганнi,
В кольчузi вояка пiвнiчний скальд.
Терни з вiнця поета у вигнаннi
Принiс тобi закоханий Гаральд.
…Лiта твоi – як квiти на жертовник.
Скiнчилось все. Слiпий чернець поклав
На стiл
Твiй золочений молитовник —
І мовчки плакав мудрий Ярослав.
«Солодкий щем – то ностальгiя…»
Солодкий щем – то ностальгiя.
Це – не любов, не каяття.
Це той вогонь, що не зiгрiе.
Вiн тiльки спалюе життя.
«Ти нiж точив…»
Ти нiж точив.
З-пiд легкого ножа
Зривалося: чужа,
чужа,
чужа.
Переклад з Рудакi
Душа хворiе на розлуку,
Даремну тяготу чекання.
Та вiд коханого, як радiсть,
Вона приймае i страждання.
Тебе я згадую при зорях
І шепочу: «Великий Боже,
Менi щаслива i розлука,
Якою ж зустрiч бути може…»
«Краса – то тавро нелюбовi…»
Краса – то тавро нелюбовi,
Жорстоке одвiчне тавро.
Спасибi на доброму словi —
Хай буде воно на добро.
Казали: калина красива.
Серед рiзнокольорних трав
Була вона гарна на диво,
Коли ii сум огортав.
Заплаче вона – тихе свято —
Напитися з неi роси.
А iй вже повiк не зламати
Закляття цiеi краси.
«Мiй дiм – як пуп`янок лiлеi…»
Мiй дiм – як пуп`янок лiлеi,
Де оселився ельф малий.
Сонцеволоса Лорелея
спiва, де вiтроньки гули,
й розбитих човникiв ескадра
Хвильми зцiлована на смерть.
Ночеволоса Клеопатра
Уже наплакалася вщерть.
«Нап’юся з криницi, пiдносячи глека…»
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
