скачать книгу бесплатно
Брутальний бункер
Ярослав Рачковський
Що важче зробити – знайти скарб чи подiлити знайдений на трьох? Чому досвiдчена шанувальниця брутальних мужчин застерегла вiд стосункiв з одним iз них шанувальницю-початкiвку? Як, потрапивши у пiдземну пастку, знайти вихiд не тiльки з неi, але й iз любовного трикутника? Може, трансформувавши його у чотирикутник? Навiщо тiкати вiд тих, що поспiшають на допомогу, i у кого зрештою опинився згаданий вище скарб?
Ярослав Рачковський
Брутальний бункер
– Ти в ефiрi!
Почувши цi слова, молоденька дiвчина-репортер привiтно посмiхнулася i, дивлячись в об'ектив телевiзiйноi камери, стала озвучувати iнформацiю, пiдготовлену для глядачiв мiсцевого телеканалу:
– Сьогоднi, орiентовно за три години, поряд iз мiсцем, де ми зараз перебуваемо, вiдбудеться важлива для культурного життя нашого мiста, i не тiльки нашого мiста, подiя – яскраве та масштабне вiдкриття великого розважального центру. Його назва – «Бункер», адже вiн розташований у справжньому давньому бункерi. Власники для розмiщення свого закладу вибрали справдi оригiнальне мiсце, адже вишукано оздобленi примiщення «Бункеру» обладнано на глибинi бiля п'ятдесяти метрiв, що приблизно вiдповiдае висотi шiстнадцятиповерхового будинку, а дiстатися туди можна двома великими сучасними швидкiсними лiфтами. Є думка, що така значна глибина – неабияка родзинка центру, яка привертатиме до нього пiдвищену увагу потенцiйних вiдвiдувачiв.
Серед запрошених на сьогоднiшне урочисте вiдкриття чимало вiдомих i шанованих персон. Завiтати сюди обiцяв зокрема мер. А своiм спiвом прикрасить захiд зiрка нашого шоу-бiзнесу Нiколь, яка додаткового представлення, звiсно, не потребуе. До речi, за неперевiреною iнформацiею Нiколь вже перебувае у примiщеннi «Бункеру», так би мовити, адаптуеться до незвичних умов, у яких мае виступати перед запрошеною численною публiкою.
Наразi це уся зiбрана нами iнформацiя. У наступних увiмкненнях будуть коментарi як господарiв закладу, так i почесних гостей. Звiсно, у наш ефiр потраплять також найефектнiшi епiзоди вiдкриття «Бункеру».
За кiлька секунд оператор вимкнув камеру.
* * *
Вибух пролунав десь через пiв години пiсля згаданого ефiру. Складалося враження, що його епiцентр був на певнiй глибинi. Стилiзована пiд бункер i яскраво прикрашена надземна частина розважального центру здригнулася. У частинi примiщення зникло свiтло. Ще деякий час було чути якийсь гуркiт i дзвiнке падiння скла з розбитих вiкон. І хоча нiхто фiзично не постраждав, та панiка все ж почалася неабияка. Переважна бiльшiсть людей, якi перебували у холi, стрiмко рушила до дверей, щоб якомога швидше залишити небезпечну споруду, i тiльки кiлька працiвникiв служби безпеки нового закладу пiдбiгли до свого молодого шефа, Алекса, щоб почути його розпорядження. Зрозумiло, передусiм треба було зробити усе необхiдне, аби назовнi вибралися люди, якi у цей час перебували у «Бункерi» пiд землею. Провести евакуацiю якнайшвидше можна було за допомогою лiфтiв, тож, пересвiдчившись, що вони працюють, охоронцi викликали кабiни i поiхали донизу.
Швидкiснi лiфти досить продуктивно виконували свое завдання i за кiлька хвилин близько сотнi людей вибралися на поверхню землi. Пiд час чергового пiдйому одна з кабiн вже не була заповнена вщерть, адже внизу охоронцi бiльше нiкого не знайшли. На той час до «Бункеру» ще не встигли доiхати анi рятувальники, анi полiцiя, анi швидка медична допомога.
Враз до Алекса, який саме вийшов iз лiфту, пiдбiг адмiнiстратор спiвачки Нiколь i заклопотано повiдомив:
– Їi не евакуювали! Нiколь все ще внизу! Треба хутчiш забрати ii звiдти! Благаю!
– Де саме вона може перебувати?
Адмiнiстратор пояснив, де i чому залишив зiрку наодинцi. Виявилося, що вона зачинилася у спецiальному номерi для VIP-персон, перед цим розпорядившись не турбувати ii впродовж двох годин. Можливо, спiвачка збиралася поспати пiсля важкоi минулоi доби. Таким чином, в адмiнiстратора та обслуговуючого персоналу зiрки з’явився вiльний час i вони ненадовго залишили «Бункер».
Почувши це, керiвник служби охорони центру вiдразу ж побiг до лiфту i натиснув кнопку. Коли дверi вже зачинялися, у кабiну встигла прослизнути Софi, яка працювала охоронцем у «Бункерi» та ще й була дiвчиною Алекса.
Поява Софi роздратувала ii начальника та хлопця i вiн не втримався, щоб не задати кiлька дошкульних запитань:
– Навiщо ти побiгла за мною? Хiба я казав тобi iхати? Який приклад ти подаеш для iнших моiх пiдлеглих?.. І навiщо взагалi я погодився взяти тебе сюди на роботу?.. Софi, чи, може, ти ревнуеш мене до Нiколь, адже знаеш, що я захоплююсь ii спiвом?
Приваблива свiтловолоса двадцятитрирiчна дiвчина ледь посмiхалася, мовчала i час вiд часу розгублено поглядала на Алекса – мужчину, який був приблизно на чотири роки старший вiд неi i якого можна було назвати брутальним як за зовнiшнiстю, так i за манерою поведiнки. Софi вже досить давно закохалася у нього. А от про взаемнiсть почуттiв наразi не йшлося, щоправда, вже деякий час вони були близькими.
Невдовзi лiфт зупинився i вiдповiдi на жодне зi своiх запитань Алекс так i не отримав. Молодi люди вийшли з кабiни та побiгли до кiмнати, де все ще могла перебувати Нiколь.
* * *
Коли до «Бункеру» пiд’iхали машини рятувальноi служби, знову почулися моторошнi звуки. Цього разу вибухiв було кiлька i, як з’ясувалося невдовзi, вони наробили значно бiльше шкоди, нiж перший. У надземному примiщеннi центру в той час нiхто не перебував, тож про постраждалих там мова не йшла, але трое людей – Нiколь, Софi та Алекс – виiхати нагору на той час не встигли. Тож треба було якомога швидше з’ясувати, де вони тепер.
– Лiфти не працюють, – зауважив рятувальник, який першим дiстався до них. – Щоправда, електромережа у цiй частинi примiщення не вийшла з ладу, тож е надiя, що iх можна полагодити.
Однак досить скоро ця надiя згасла, адже з’ясувалося, що серiя вибухiв призвела до значних руйнувань шахт лiфтiв, а також давнiх гвинтових сходiв, що вели у бункер. Таким чином, дiстатися до пiдземного примiщення розважального центру можна було тiльки, розiбравши завали. А для цього потрiбнi були спецiалiсти, а також технiка та час.
* * *
Цього дня сюжети про розважальний центр «Бункер» на телебаченнi виходили в ефiр дуже часто, проте за своiм змiстом вони значно вiдрiзнялися вiд запланованих ранiше. Все ж свою заяву зробив i один iз власникiв закладу, i мер. Перший запевнив, що при облаштуваннi центру було дотримано усiх вимог, зокрема вимог технiки безпеки. Другий запевнив, що влада докладе максимум зусиль, аби якомога швидше дiстатися до мiсця, де перебувають люди, i успiшно пiдняти iх нагору, а також, щоб з'ясувати причину виникнення надзвичайноi подii. Та вже цього вечора у розмовi з репортером спецiалiст-вибухотехнiк озвучив свое припущення щодо того, з якоi причини сталася пригода у закладi:
– Про те, що у товщi грунту довкола бункеру здавна залишалися нерозiрванi мiни, було вiдомо i роботи щодо iх знешкодження проводилися. Але, зважаючи на рiзнi, у тому числi чималi, глибини залягання, обстежити усю потенцiйно небезпечну дiлянку було надзвичайно важко. Тож припускаю, що вибухи спричинили залишенi колись мiни.
– А чому, на вашу думку, вибухи сталися саме сьогоднi, незадовго до вiдкриття центру? Чи не було це сплановано?
– Як було насправдi, я не знаю. Та припускаю, що до першоi детонацii призвела активна експлуатацiя лiфтiв, яка мала мiсце саме сьогоднi. Тут можна говорити i про збiльшення вiбрацii, i про пiдвищення температури. Тодi стався перший вибух. Вiн мiг спричинити займання облицювальних матерiалiв. Як наслiдок, температура там значно пiдвищилася i це могло стати причиною наступних вибухiв.
– Чи можуть тут ще статися вибухи?
– Це не виключено.
В одному з наступних увiмкнень до мiкрофону запросили туристiв, якi цього дня вiдвiдали невеликий острiв, розташований у морi, на вiдстанi близько кiлометра вiд мiста. Так от, вони повiдомили, що там також було чути вибухи i якийсь гуркiт.
