Казка про кролика Пітера

скачать книгу бесплатно

Казка про кролика Пiтера
Беатрiкс Елен Поттер

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури
Елен Беатрiкс Поттер (1866—1943) – популярна англiйська дитяча письменниця й талановита художниця. Скiльки себе пам'ятала, вона завжди любила малювати, а ще любила тварин i без кiнця малювала саме iх. У ii малюнках пухнастi звiрятка обзаводилися iменами, модно одягалися, одружувалися, мали дiтей… Так поступово складався неповторний стиль прекрасноi художницi. Пiзнiше Поттер почала писати про своiх вихованцiв дивовижнi iсторii. ii чарiвнi казки про звiрят, милi та добрi, з чудовими малюнками, люблять дiти i дорослi у всьому свiтi, iх перекладено 35 мовами.

До цiеi книжки увiйшли казки про кроликiв: «Казка про кролика Пiтера», «Казка про кроленя Бенджамiна», «Казка про Кроленят-Вухастикiв» та «Історiя про злого й нечемного кролика». Вони проiлюстрованi самою Беатрiкс Поттер.

Всесвiтньо вiдомi казки виходять у новому перекладi украiнською.

Беатрiкс Поттер

Казка про кролика Пiтера

Казка про кроленя Пiтера

Жили собi колись четверо маленьких кроленят, три сестрички й один братик, а звалися вони так —

Вухасточка,

Пухнасточка,

Любуська

i Пiтер.

Жили вони зi своею Матусею на пiщаному пагорбi пiд коренями великоi-великоi ялини.

– Послухайте, моi дорогенькi, – сказала мама мiсiс Крiль одного ранку. – Ви можете пiти на поле чи прогулятися по стежцi, але тiльки не ходiть на город мiстера Мак-Грегора: саме там iз вашим батьком трапилося нещастя, мiсiс Мак-Грегор спекла з нього пирiг iз кролятиною.

– Ну, бiжiть собi, i не потрапляйте в халепу! А я йду в справах.

Тодi мiсiс Крiль узяла кошика й парасольку та й подалася через лiс до пекарнi. Там вона купила буханець чорного хлiба i п’ять булочок iз порiчкою.

Вухасточка, Пухнасточка й Любуська, якi були слухняними маленькими кроленятками, пiшли уздовж стежки збирати ожину.

А от Пiтер, який був справжнiй шибайголова, побiг прямiсiнько на город мiстера Мак-Грегора, на який протиснувся попiд хвiрткою.

Спочатку вiн поiв трохи салату й трохи квасолi, а потiм покуштував трохи редьки.

А потiм, коли йому стало недобре, пiшов пошукати собi петрушки.

Але за рогом теплицi для огiркiв на кого б вiн iще мiг натрапити? Звiсно ж, на самого мiстера Мак-Грегора!

Мiстер Мак-Грегор стояв на землi рачки й висаджував капустяну розсаду, але вiн тут же пiдскочив i побiг за Пiтером, розмахуючи граблями й горлаючи: – Тримайте злодiя!

Пiтер страшенно перелякався; вiн кинувся через увесь город, бо ж забув дорогу назад до хвiртки.

Вiн загубив один свiй черевик на грядцi з капустою, а другий – на грядцi з картоплею.

Позбувшись iх, вiн помчав на всiх чотирьох лапах, i це було набагато швидше, так що, я гадаю, вiн цiлком мiг би i втекти, якби на свою бiду не влетiв у сiтку, якою були накритi кущi агрусу, й не зачепився там великими гудзиками своеi курточки. Це була синя курточка з мiдними гудзиками, ще зовсiм нова.

Пiтер уже був подумав, що пропав, i заплакав рясними сльозами; але його схлипування почули горобцi, з якими вiн дружив. Вони прилетiли до нього дуже стурбованi й почали його вмовляти, аби вiн не здавався, а, навпаки, напружив усi сили.

А тут саме пiдбiг мiстер Мак-Грегор iз ситом в руках, яким вiн хотiв накрити Пiтера зверху; але Пiтер викрутився якраз учасно, вискочивши з курточки й залишивши ii в сiтцi.

Вiн кинувся прожогом до повiтки, в якiй зберiгався рiзний реманент, i застрибнув у велику лiйку. Це було б прекрасне мiсце для схованки, якби там не було так багато води.

Мiстер Мак-Грегор не сумнiвався, що Пiтер десь тут у повiтцi, можливо, заховався пiд якимось горщиком для квiтiв. Вiн почав обережно перевертати iх по одному, заглядаючи пiд кожен.

І раптом Пiтер чхнув: – Ааааапчхи!!!

А мiстер Мак-Грегор тут же метнувся до нього. Вiн хотiв придавити Пiтера ногою, але той вистрибнув через вiкно, перевернувши три горщики з квiтами. Вiкно було для мiстера Мак-Грегора занадто маленьким, та вiн i втомився ганятися за Пiтером. Отож вiн повернувся до своеi роботи.

Пiтер присiв трохи перепочити: вiн геть задихався й тремтiв вiд страху, i в нього не було й найменшого уявлення, в який бiк тепер податися. А також вiн був увесь мокрий пiсля сидiння в лiйцi.

Через деякий час вiн почав шниркати туди-сюди, пересуваючись – стриб та стриб – не вельми швидко й увесь час роззираючись довкола.

Вiн знайшов дверi в стiнi, але вони були замкненi, а щiлина пiд дверима була занадто вузька, аби вгодоване кроленя могло пролiзти.

Стара миша бiгала туди й сюди по кам’яних сходах крильця, тягаючи горох i квасолю до своеi родини в лiсi. Пiтер спитав у неi, як дiстатися до хвiртки, але в ротi у мишi була така велика горошина, що вона не могла вiдповiсти. Тiльки вiдмахнулася головою. Пiтер почав плакати.

Потiм вiн спробував прокласти шлях навпростець через город, але тiльки ще бiльше заплутався. Зрештою вiн натрапив на ставок, де мiстер Мак-Грегор набирав воду у своi лiйки. Там була якась бiла кицька, яка спостерiгала за золотою рибкою. Кицька сидiла зовсiм непорушно, i лише час вiд часу кiнчик ii хвоста ворушився, так наче вiн був живим. Пiтер вирiшив, що буде краще забратися геть й не заговорювати з нею; вiн усякого наслухався про котiв вiд свого двоюрiдного брата, маленького кролика Бенджамiна.

Пiтер повернув назад до сарайчика з iнструментами, але раптом, зовсiм поблизу вiд себе, почув звук сапи – сап-чап-сап-чап-сап-чап. Вiн притьмом шмигнув пiд кущi. Але потiм, оскiльки нiчого не трапилося, вилiз, забрався на тачку i поглянув на город. Перше, що вiн побачив, це був мiстер Мак-Грегор, який прополював цибулю. Вiн стояв спиною до Пiтера, а прямо за ним була хвiртка!