скачать книгу бесплатно
Гайдеггер: Про феномен часу
Борис Поломошнов
Наведена тут мiнi-стаття присвячена розумiнню феномена часу одним зi «стовпiв» фiлософii XX столiття – Мартiном Гайдеггером, викладеного ним у роботi «Sein und Zeit» – «Буття i Час» i його ж доповiдi «Zeit und Sein» – «Час i буття», прочитаноi ним 31.01.1962 в актовiй залi Фрайбурзького унiверситету. Вiдразу ж обмовимося: ми навмисно вiдсторонюемося i вiд членства Гайдеггера в NSDAP (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei), i вiд його ректорства у Фрайбурзькому унiверситетi саме за часiв Третього Рейху: ми – не його суддi, а цi сторiнки – не мiсце нi для судилища, нi навiть для суду. У цiй статтi ми керувалися трьохтисячолiтнiм принципом, заповiданим нам давньоiндiйськими мудрецями: «Не вчися дурному навiть у своiх батькiв, вчися хорошому навiть у своiх ворогiв». Якщо нам з Вами е чому повчитися i навчитися у Мартiна Гайдеггера, ми з Вами обов’язково це зробимо.
Борис Поломошнов
Гайдеггер: Про феномен часу
«Час – це Вiчнiсть, яка споглядае своi звершення».
Платон. «Дiалоги».
Отже: нiщо так не розрiзняе людей – аж до однолiткiв, – як час.
І не тiльки, i не стiльки тому, що однi старiють повiльно i красиво, а iншi – стрiмко i бридко.
І навiть не тому, що нiхто не знае, кому i що «на роду написане»:
– Зозуля-зозуля! Скiльки менi залишилося?
– Ку…
– Чому так ма…
Чи не про те мова.
Адже як сказав Мартiн Гайдеггер, «Тiльки-но людина приходить в життя, вона вiдразу ж досить стара для того, щоб померти» (див. його «Буття i час»).
А про що ж тодi – питання?
А про те, що е люди – завжди сучаснi, а е такi, хто нiколи не на часi.
Наприклад?
Звольте.
Приклад «прямоi дii»: «Наш сучасник – Вiльям Шекспiр», – такою е назва книги Григорiя Козинцева, написаноi ним – перед тим, як, i для того, щоб – поставити i «зняти» свого «Гамлета» i свого ж «Короля Лiр».
Приклад «зворотноi дii»?
І це – будь ласка.
