скачать книгу бесплатно
Вбивство на Еммонс Авеню
Петро Немировський
Розповiдь про безумство, що охопило одного письменника, який перевтiлився у свого героя, повнiстю втративши вiдчуття реальностi. «По-блатному вiн опустив на очi козирок кепки, пiдняв комiр шкiряноi куртки i, вишкiрившись, пiшов знайомою дорогою. Пальцi у кишенi намацали рукiв’я ножа…»
Вбивство на Еммонс Авеню
Петро Немировський
Переводчик Ирина Гаркуша
© Петро Немировський, 2023
© Ирина Гаркуша, перевод, 2023
ISBN 978-5-0059-6664-3
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Петро Немировський
ВБИВСТВО НА ЕММОНС АВЕНЮ
Оповiдання
Переклад Ірина Гаркуша
1
Роздвоення вiдбувалось не вiдразу, а непомiтно, поступово – так непомiтно у березнi тане снiг або зсередини довго зогнивае стовбур багаторiчного дерева. Щоправда, перша пiдозра на божевiлля закралася перед вiд’iздом – в останнi днi, коли Якоб вештався колись рiдним мiстом, його заснiженими вулицями, i силуети перехожих у пальто та шубах здавались тiнями, що вiдчужено сновигають у царствi мертвих. Вiрнiше, тiнню був вiн, а все навколо – знайомi з дитинства киiвськi провулки, стовбури каштанiв, вигнутi лiхтарi, меморiальнi дошки, де з кашкетiв вождiв та письменникiв звисали вряд тонкi прозорi бурульки, наче гребiнцi з поламаними зубцями, навiть зорi над головою, – все раптом стало вивернутим навиворiт, опинилося по той бiк дзеркального свiту, де жили всi люди, всi окрiм Якоба. На нього чекав вiд’iзд.
Тодi вiн вперше вiдчув дивний стан, коли всi немовби проходили крiзь нього, дивились крiзь нього, розмовляли не з ним; наче в одну мить зговорились, домовились, що його бiльше не iснуе. А його душа наче вiдлетiла, точнiше, пiсля безкiнечних експериментiв уяви давно перелетiла океан i вже нетерпляче чекала на iншому березi того, хто називався Якобом, але ним вже не був. Тiльки авiаперелiт, що дався вiдносно легко, залишився в його пам’ятi останнiм реальним епiзодом.
Через роки, сидячи в крiслi, втупившись у вiконне скло, в якому вiдображалися: його власна рано полисiла голова, наче добряче страусине яйце, вiдкритi дверцята кухонноi шафки, де помiж склянок та тарiлок, немов бiржовi брокери, пробiгали таргани; плитка зi свистячим чайником, Якоб чiтко згадував кожну дрiбницю того перельоту. Яскравий спалах освiтлював його свiдомiсть, вiн вiдчайдушно намагався повернутись до себе, але все раптом згасало, нога наче зiсковзувала у прiрву, у вiконному склi ламалися лiнii, все викривлювалось, подвоювалось – i перевернутий свiт знову вступае у своi права.
2
Такий стан дивноi роздвоеностi, одначе, – необхiдна передумова для творчостi.
Якоб – письменник середнього рiвня, який давно покинув Киiв, продовжував i у Нью-Йорку займатись лiтературним ремеслом.
…Тож, вiн iшов по Еммонс авеню. З одного боку поставав собор святого Марка з високою дзвiницею, з iншого – тягнувся ряд бакалiйних крамниць i будiвля банку. На асфальтi валялися шматки газет, рекламнi флаери та iнше смiття, котрого завжди багато на торгових вулицях. Якоб повертався звiдкись, як завжди, занурений у себе, але в той же час, iз письменницькою цiкавiстю вивчав все навкруги: зосередженi обличчя людей бiля банкiвських автоматiв, викладену на лотках рибу, навiть мокрий кленовий листок, що прилипнув до шини «Шевроле», за кермом якого сидiла молода жiнка у вiдверто вiдкритiй кофтинцi, обличчя ii вiн не розгледiв.
