скачать книгу бесплатно
Двое
Петро Немировський
Коротка розповiдь про подружню пару на схилi свого життя.Дiти розлетiлись по свiту, дiти зайнятi, у дiтей своi справи, турботи.Залишившись удвох, лiтне подружжя гострiше i глибше усвiдомлюе, якими мiцнимиузами одне з одним iх зв’язало довге спiльне життя.
Двое
Петро Немировський
Переводчик Ирина Гаркуша
© Петро Немировський, 2023
© Ирина Гаркуша, перевод, 2023
ISBN 978-5-0059-6662-9
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Петро Немировський
ДВОЄ
Оповiдання
Переклад Ірина Гаркуша
1
Не дивлячись на вранiшнiй час, сонце вже пригрiвало. Якiв Петрович i Лiдiя Адамiвна йшли до станцii метро. Якiв Петрович, любитель швидко ходити, змушений був пiдлаштовуватись пiд дружину i сповiльнював кроки – у Лiдii Адамiвни хворi ноги. В руках його – лопата i сумка, Лiдiя Адамiвна теж несла сумку.
– Гарна погода сьогоднi, слава Богу, нема дощу, – промовила
вона i, тяжко зiтхнувши, додала: – Шкода, що нема з нами дiтей. Треба буде iм обов’язково написати, що ми сьогоднi були на кладовищi.
– Напишемо, – пробурмотiв вiн.
– Досить сердитись. Вони нi в чому не виннi.
Якiв Петрович i Лiдiя Адамiвна залишилися самi – дiти жили вiд них далеко.
Спочатку до Америки з чоловiком i донькою поiхала iхня донька Света. Дзвонила, писала батькам листи, пiдбадьорювала, запевняла, що скоро забере iх до себе. Батьки спершу сподiвались, але через рiзнi причини вiд’iзд вiдкладався. Спочатку виникла якась плутанина у Вашингтонському iммiграцiйному центрi; потiм раптом з’ясувалося, що не вистачае деяких важливих довiдок, а оформлювати цi папери у дочки поки що немае часу, потiм ще щось. Поступово батьки змирилися з думкою, що найближчим часом до Америки не потраплять. Здогадувались, що Света вже й сама не дуже хоче, щоби вони приiхали. Листувались, дзвонили одне одному, але розмови про вiд’iзд заводили все рiдше. Дочка iнодi надсилала долари i посилки з речами, а онучка – намальованi нею малюнки: лiс, море, птах, i в пiдписах до малюнкiв все частiше зустрiчались англiйськi лiтери.
Потiм в Нiдерланди поiхав син Вадим. Вiн був блискучим програмiстом i, пiдписавши контракт з нiдерландською фiрмою, вiдправився на два роки в Амстердам. Контракт подовжили, Вадим залишився ще на рiк, потiм ще. Раптом батьки отримали конверт, в якому лежала кольорова свiтлина – Вадим стояв обiйнявшись з молодою дружиною. Писав, що Гретхен – чудова жiнка, працюе у престижнiй фiрмi з вирощування тюльпанiв. Вони планують купити свiй дiм i… чекають на дитину – Гретхен на четвертому мiсяцi вагiтностi. Обiцяв приiхати в гостi, вирiшивши спочатку деякi справи. Може, приiдуть разом – Гретхен давно хотiла побувати в Киевi.
Батьки вiдправили молодятами привiтання.
В гостi, тим бiльше з молодою дружиною, Вадим не приiхав. Проте надiслав фото новонародженого сина. Подзвонив, сказав, що щасливий i дуже заклопотаний.
Ось так i вийшло, що на схилi рокiв Якiв Петрович i Лiдiя Адамiвна залишилися самi. Коли його забирала досада, вiн говорив, що хорошi дiти так не вчиняють: «Ми iх ростили, виховували, а вони… Егоiсти, що сказати!» Лiдiя Адамiвна шикала на чоловiка: «Це ти егоiст, хвилюешся лише за себе. Думаеш, iм там легко?» Ночами вона частенько плакала, особливо пiсля телефонних розмов iз дiтьми. Вiн же, знаючи, яка рана на серцi у дружини, сердився на дiтей ще дужче.
Спустившись у метро, пройшли крiзь турнiкети. Бiля ескалатора вiн зупинився, почекав дружину: сама вона побоюеться ставати на рухливi сходинки, тому що страждае на короткозорiсть, а окуляри iй пiдiбрати руки не доходять.
