скачать книгу бесплатно
Стара мати не втерпiла i навiщось аж губами цмакнула.
– Чого тобi йти до тiеi Соломii? Іди лучче до Марусi, – сказала мати. – А то чого так? – спитала дочка.
– Ет… Соломiя – дзига. Пуста дiвка, – сказала мати, виходячи з хати. Роман глянув на матiр i задумався. Йому було не до смаку, що мати гудила Соломiю.
– Чим же вона пуста дiвка? – спитав Роман неначе сам у себе.
– Мабуть, тим вона здаеться матерi пустою, що проворна, та все пустуе, та крутиться, мов та дзига, – обiзвалась Настя.
– А як проворна, то хiба це погано? – сказав Роман до Настi.
– По-моему, то це зовсiм не погано.
– А по-моему, то навiть гарно, що дiвчина проворна, – сказав Роман, – хiба ж воно гарно, як дiвка стоiть, мов пень, а ходить, неначе ступа просо товче. Я люблю проворних, жвавих дiвчат, таких, як Соломiя.
