скачать книгу бесплатно
Конкурс Найбридкiших Смертникiв
Наталка Сняданко
«Щорiчний Конкурс вибору чотирьох найбридкiших хворих свiту вiдбувався уже втринадцяте. У його брендi поеднувалися символiка Червоного Хреста i пiратського прапора – на фонi бiлого полотнища iз червоним хрестом рельефно видiлялися чорним перехрещенi людськi кiстки i череп. Цього року Конкурс проходив в Украiнi. Ідея його створення належала вiдомому магнатовi шоу-бiзнесу Мао Сень-Пiну iз Нью-Йорка, вiн же забезпечував фiнансування…»
Наталка Сняданко
Конкурс Найбридкiших Смертникiв
* * *
Щорiчний Конкурс вибору чотирьох найбридкiших хворих свiту вiдбувався уже втринадцяте. У його брендi поеднувалися символiка Червоного Хреста i пiратського прапора – на фонi бiлого полотнища iз червоним хрестом рельефно видiлялися чорним перехрещенi людськi кiстки i череп. Цього року Конкурс проходив в Украiнi. Ідея його створення належала вiдомому магнатовi шоу-бiзнесу Мао Сень-Пiну iз Нью-Йорка, вiн же забезпечував фiнансування. Основних умов участi в Конкурсi було двi: невилiковне захворювання кожного з учасникiв та особлива потворнiсть хвороби, яка мала викликати вiдразу замiсть спiвчуття. Фiналiсти Конкурсу iхали у двотижневу подорож мiстами своiх мрiй. Протягом цiеi подорожi, яка ставала центральною темою свiтових газет, виконувалися всi забаганки хворих, якi протягом туру мали брати участь у численних прес-конференцiях i зустрiчах з публiкою, терпляче вiдповiдати на питання i старанно оголювати перед теле– та фотооб’ективами своi пухлини, гнiйники та екземи.
Мао Сень-Пiн називав цей Конкурс доброчинною акцiею i тiшився славою всесвiтньо вiдомого мецената, але далеко не всi були згiднi з таким визначенням. Прискiпливi недоброзичливцi пiдрахували, що протягом цих тринадцяти рокiв бiзнесмен, користуючись статусом мецената, звiв до мiнiмуму своi податки, а його прибутки, не в останню чергу i завдяки медiа-резонансу вiд Конкурсу, виросли настiльки, що Конкурс можна смiливо вважати вигiдною iнвестицiею, яка не мае нiчого спiльного з харитативнiстю.
Бульварна преса вiдразу ж розтиражувала цифри цих прибуткiв, вартiсть нерухомостi, якою володiе меценат, його щомiсячнi видатки, з’явилися навiть компроматнi фото – Мао Сень-Пiн в борделi, Мао Сень-Пiн серед наркоманiв, Мао Сень-Пiн у дуже нетверезому станi.
Серйозна преса сумнiвалася, чи можна будувати шоу-бiзнес на стражданнi смертельно хворих, чи морально примушувати iх виставляти напоказ своi болячки, чи добре витрачати на це кошти, звiльненi вiд податку, бо якби цi податки пiшли на лiкарнi, то, можливо, завдяки вчасному лiкарському втручанню вдалося б зменшити кiлькiсть невилiковно хворих.
Ще бiльш поважнi аналiтичнi видання друкували розлогi есеi про кризу iндустрii розваг, iнфляцiю смакiв та уподобань, притуплення людськоi вразливостi i загальний занепад духовностi та моралi. Фейлетонiсти поважних аналiтичних видань саркастично розмiрковували про те, що шоу-бiзнес нiколи не вiдзначався особливо тонкими естетичними смаками, але якщо ранiше в центрi його уваги принаймнi було вродливе людське тiло, навiть нехай у виглядi сумнiвноi краси силiконового стандарту, то тепер увага публiки скеровуеться на найпотворнiше. Ще трохи, i повернеться середньовiчна мода на публiчнi страти, тортури на дибi, спалення вiдьом, i тодi рiзко впадуть телерейтинги всiх популярних передач, навiть прямих трансляцiй з боксу серед суперваговикiв. Найбiльшi песимiсти пророкували майбутнiй занепад й iндустрii сексуальних розваг.
Мао Сень-Пiн ображався на такi заяви, наводив цифри своiх щорiчних пожертвувань на Конкурс, якi визначалися шестизначними цифрами, не вказуючи при цьому, ясна рiч, що 70% цих коштiв витрачаеться на рекламу, i скаржився на чорну людську невдячнiсть. Цю полемiку преса друкувала не менш активно, наводилися коментарi незацiкавлених осiб i авторитетних експертiв, а всi публiкацii, як прихильнi, так i критичнi, переважно передували черговому Конкурсу Найбридкiших Смертникiв, вiд чого популярнiсть i прибутки Мао Сень-Пiна неухильно зростали.
Цього року критичних голосiв було особливо багато. Можливо, причиною став нещасливий порядковий номер Конкурсу i пов’язанi з цим технiчнi недолiки. Наприклад, украiнських органiзаторiв звинувачували у тому, що зникла частина видiлених спонсором коштiв. Тi, ясна рiч, заперечували i вважали причиною таких звинувачень примiтивну заздрiсть тих краiн, якi так i не стали мiсцем проведення Конкурсу, хоча дуже цього прагнули. Дехто вважав, що Конкурс спершу повинен пройти у всiх краiнах Європейськоi Спiльноти, а другий i третiй свiт можуть зачекати. Але мiсце кожноi наступноi iмпрези призначав сам Мао Сень-Пiн. Вiн обрав Украiну, бо його остання, п’ята за порядком, дружина виявилася украiнкою i розповiдала, що цей край неймовiрно гарний, не кажучи вже про якiсть тутешнiх чорноземiв, останнiм часом трохи пiдiпсуту екологiчною кризою.
Четвiрка невилiковно хворих украiнцiв та украiнок була бездоганною з точки зору журi. При всьому бажаннi нiкому б не вдалося дорiкнути органiзаторам, що хвороби учасникiв надто поважнi чи недостатньо потворнi. Журi подбало i про вiдображення локального колориту, кожен iз учасникiв мав найбiльш розповсюджену у своiй мiсцевостi хворобу, вияви якоi були гiпертрофованими вiдповiдно до вимог Конкурсу. Вражав i юний вiк фiналiстiв, адже нiхто з них не мав шансiв дожити до вiсiмнадцяти.
