скачать книгу бесплатно
Богослов'е. Мiй молитовник
Диана Ляшук
Молитви, якi я написала власноруч. А також статтi на тему релiгii, коли читала богословье i розмишляла на тему духовностi.
Богослов'е. Мiй молитовник
Диана Ляшук
© Диана Ляшук, 2022
ISBN 978-5-0056-3665-2
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Перша молитва до Ісуса Христа
Милостивий Господи, Спасителю наш, просвiти i виведи на свiтло, щоб ми могли з Твоею обiтницею успадкувати нетлiннi вiчнi блага!
З милiстю дивися на мене, Твого недостойного раба, не згадуй моi беззаконня; по Твоему безмежному милосерддю пробач всi моi прогрiхи. Нi за що не приступим Твою свiтлу волю, не вiдречемся вiд Тебе, наш Бог i Спаситель. Перед Тобою грiшимо, але саме Тобi одному служимо. Саме в Тебе вiрим, до Тебе одного прибiгаемо i саме Тебе шукаемо в час бiди.
Саме Ти очисти i спаси мене. Саме Ти просвiти мiй розум, бо вiрю непоколiбимо в Тебе одного мого Утiшителя i Спасителя!
Сподвигни наше серце, щоб любили одного Тебе Боже i Творця нашого! Направ шляхи нашi, щоб ходили постiйно в свiтлi i в заповiдях Твоiх!
О, Господи, Спасителю наш, яви нам твою щедру милiсть:направ да живем в свiтлi i правдi на всi днi нашого життя i тодi будем гiднi при другому Твоему пришестi, да почуем вiд Тебе в Царство Небесне i отримаем в спадок неймовiрнi красоти во славу Твою i Твого вiчного Отця i вiчного Божественного Духа во вiки вiкiв. Амiнь!
Тропар i Кондак
Тропар Глава 1
Спаси Господи, Твоiх людей i благослови Твою спадщину, якою даруеш перемогу над противниками силою Твого Хреста.
Кондак Глава 4
Померший добровiльно на хрестi, Христос, Боже, даруй щедрiсть Свою на одне Твое нове общество.
Допоможи Своею силою i давай перемогу над противником, Твоя допомога буде зброя проти свiту i знак на непереможнiсть.
з молитовника на всякий день протягом тижня
Молитовне звернення
Боже! Творець i Владика цього свiту! Подивися з милiстю до Твого творiння, прикрашеного в Твiй божественний образ, в цей ранiшнiй час оживи i просвiти тих, хто знаходиться бiля Тебе -короткими сонячними променями, а також мою темну душу мертву вiд грiха.
Забери вiд мене смуток i лiнощi i даруй веселу душевну бадьорiсть, да з радiстю в серцi славитиму Твою благодать i святiсть, Твою безкiнечну велич, бзкрайне Твое совершенство в усякий час у будь-якому мiсцi.. Саме Ти е мiй Творець i Владика, в моему життi вся слава Тобi вiд Твоiх розумних творiнь в усякий час, точно i назавжди у вiчнi роки. Амiнь.
*
Господи! Навчи нас жити у взаiмнiй любовi, укрiпи нас через Твiй Дух свiтлий, укроти пориви на пристрастi якi перечать евангельскiй небеснiй любовi i направ серце подалi вiд мертвих земних розваг.
*
Дай, менi, Господи всякi земнi блага, хочу саме Твою благодать, Твiй мир i Твою правду i Твое свiтло i саме в них перебувати в усi днi мого життя до останнього подиху.
*
Я дивлюся саме на Тебе, Владико сердечними очима, я вiрю в Тебе без сумнiву. Ти Сам знаеш скiльки i чого менi дарувати. Ти-Скарб на всiлякi блага, Ти понад мiру роздаеш всякi блага, премудростi, всемогутностi.
Оранта
*
Людинолюбець Господь, Ісус Христос, Син Божий, дякую вiд усього серця, прошу в цiй молитвi навчити любовi до ближнього i презирства до земного, наповни мое серце миром, розумом, солодкою любоью. Утверди, Боже, в менi це заради Пречистоi Богородицi-нашоi Владичицi i я буду Твоiм чудом i найкращим найбiльшим чудом.
*
Блага Владичице! Покажи владу Свою надi мною i над Твоiм народом, богобоязливого i боголюбчого-да позбавиш нас через молитву вiд скверни, лукавства i худих помислiв, вiд всякого грiха i пристрастi i вiд всякого диявольського обману, даруй цi блага, Мати Божа!
Оранта (пор.-грец. ?u?????, лат. Оranta – Молящая) – один з основних iконографiчних типiв зображення Богоматерi, що представляе Їi з пiднятими i розкинутими в сторони руками, розкритими долонями назовнi, в традицiйному жестi заступницькоi молитви [1].
Особенности и эпитеты
От прочих иконографических типов изображения Богородицы Оранту отличает величественность и монументальность. Её поза статична, композиция симметрична.
Образ Богоматери Оранта в апсидах храмов может быть также связан с темой Второго пришествия Иисуса Христа [1].
Особливостi та епiтети
Вiд iнших iконографiчних типiв зображення Богородицi Оранту вiдрiзняе величнiсть та монументальнiсть. Їi поза статична, композицiя симетрична.
Образ Богоматерi Оранта в апсидах храмiв може бути пов'язаний з темою Другого пришестя Ісуса Христа [1].
Один з епiтетiв, що присвоюються зображенню Оранта – «Непорушна Стiна» (за текстом грецького вiрша акафiста Богородицi: «Царства непорушна стiна…»). Ще один епiтет – Платiтера (з порiвн.-грец. лат. Platytera – Широка), в росiйському варiантi: «Ширша небес» [1] [2].
Монументальнi зображення, що збереглися
В апсидi Софiйського собору в Киевi (XI столiття) знаходиться одне з найвiдомiших мозаiчних зображень Оранти (висота фiгури 5,45 м) – Непорушна Стiна [2].
Подiбнi зображення е в монастирi Неа-Монi на островi Хiос (Грецiя), в соборi Чефалу на островi Сицилiя (1148), в мозаiцi люнета церкви Успiння Богородицi в Нiкеi (1065-1067), в розписi церкви Спаса Нередицi в Новгород9 збереглися фрагменти)
Покаяння-протиотрута до грiха
– Геронда, що ви вiдчуваете при думках про своi багаточисленi грiхи?
Потрiбно робити зусилля, щоб диявол не мiг спокусити до грiха i залишити в ньому. Перебуваючи в грiху ти забуваеш Бога, звикаеш до грiха, приймаеш думки якi неможна змiнии i коли доходить до крайностi тодi досягаеш вiдчаю через усвiдомлення наслiдкiв.
– Чому кажеш, що залишаешся в грiху i забуваеш Бога? Вiдчай, який гнiтить е доказом на вiдсутнiсть Бога в твоему життi.
– Значить вiдчай означае, що я злочинець в очах Бога?
Тлумачення цих дум е такi: вiдчай без надii. А за християнську надiю е Христос. І тодi, коли впадаеш в грiх i вiдчай тебе обуяе, губиш надiю, забуваеш Бога i не борешся.
– Добре, як тодi треба реагувати коли згрiшимо?
З падiнням прабатькiв грiх присутнiй в нашому життi. Так вже е, що для людини е неминуча спокуса i необхiднi чмалi зусилля щоб встояти. Перше, усвiдомлення грiшностi i те що вводить в грiх. І друге, дiйдемо до покаяння аби бiльше не грiшити.
– Значить коли покаятися, то вiдiйде вiдчай за грiх?
Вiдчай пiдтримуе грiх, а покаяння його прибирае. Предпосилка до покаяння е вiра в Бога i надiя на Його милiсть. Вiра в Бога означае надiя на спасiння. Всяке падiння не являеться кiнцем, а е вiдправною точкою за новий початок у вашому духовному життi (боротьбi). Надiя на спасiння дае силу на духовну вiйну.
– Як можна укрiпити вiру в Бога?
Постiйно нагадуючи собi, хто такий Бог. А Бог е Любов, Радiсть, Мир, Тихе Пристанище яке охороняе вiд бурь. Бог е Прощення.
– Тобто треба нагадувати собi за Божу любов до людини?
Точно так! Людина легко забувае. Духовна боротьба постiйно нагадуе Божу любов. Його любов е дуже велика, адже Вiн направив Свого Єдиного Сина да стане людиною i постраждае за нас, да буде розпятий i похований i на третiй день воскресне. Все, що вiн шукае-е наше покаяння i довiра в Його замисел. Завжди здавайся на Божу благодать, яка проникае в твое життя!
Наш Бог не е храмове божество
В новому Заповiтi ми отримуемо новi знання вiд Бога: те, що не являеться храмовим ритуальним божеством. Той е поруч з нами повсякденно, наприклад на весiллi в Канi Галiлейскiй. Така думка е тяжкою. Набагато легше вiдiйти вiд Бога, коли iдеш в храм а потiм живеш як дiйде на розум.
А от св. Писання не дае основи для цього. Ми чесно сприймаемо Бога як храмове божество, а богоспiлкування-як храм благочестя. Богоспiлкування е скромне, ненавязливе, щоденне двухсторонне у вiдносинах мiж людиною i Богом, подiбно до того як всяка людина пiзнае в спiлкуванi з любимим народом. Головним е взаiмне стремлiння один до одного! Людина звертаеться до Бога в своiй душi: «Господи, я е тут». І у вiдповiдь на нашi почуття Бог нас навiдуе i говорить: «І я е тут»…
Перший i найважливiший критерiй пiзнання iстиннного Бога, коли людина перестане осуджувати iнших. Коли ми зрозумiемо цiлою своею сутнiстю, що людина немiчна в своему падiння вiд народження, того Бог любитиме i поважатиме. З цього виходить, що Бог буде вiдноситися до нас так, як ми вiдносимося до ближнiх. Тодi як ти можеш осуджувати iнших за те, що колись було? Щодо самосудження в очах храмового божества, то ми вiдчуваемо постiйну провину: що не читаем, не ходимо, не вiдчуваемо; внаслiдок чого мучимо себе за це, вивчаемо почуття провини пiд мiкроскопом. Це е область психологii i немае вiдношення до Бога.
Коли людина е iстинно з Богом, то мае твердий принцип менше думати за себе. Вiн знае, що сорiшивши ми позбавляемося благодатi двустороннього богоспiлкування вiднинi у життi. Людина е доволi слабка, тому i не живе з вдячнiстю за Божу турботу. Тодi починаеш усвiдомлювати наскiльки слабкий кожну секунду i це причина для самобичування й жалостi до себе.
Друга молитва до Ісуса Христа
Господи, допоможи нам повiрити в Тебе цiлим серцем! Допоможи нам вiдкритися, да возрадуеться наша душа. Навчи мене любити Тебе, наповни мое серце iстинною радiстю i сенсом. Яви iстину в серце на Твое свiтле Євангелiе, на Твое Воскресiння просвiти нас своiм iстинним знанням. Ввiйди в мое життя, так як Ти знаеш i так як буде для мене. Посвiти для мене, да отримаю Твоi настанови та незрiвнянi нi з чим мир i блаженство. Привлiчи до мене Твою любов, задля мого поступового побороння iнстинктiв та егоiзму, позбав вiд усяких пристрастей, iсцiли вiд усiх немощiв.
Пробач менi, що задiваю Тебе образами, коли жалiюся на свое життя; звинувачую за своi проступки, думки i пориви.
Допоможи виправитися, вдохнови мене. Допоможи зцiлитися. Допоможи зцiлитися. Допоможи очиститися. Допоможи менi вiдкрити Тебе.
Господи Ісусе, просвiти мене.
Господи Ісусе, благослови мене.
Господи Ісусе,помилуй мене грiшного!
Монолог Землi
Земля спочивае посерединi мiж хмарами i головним Свiтилом-для багатьох iз нас це е важливо i для цього е велике свято-Нова година (Новий Рiк).
І щоб ти не вивчав, а наша планета пiдказуе: «Людина е у всякiй мiрi нещасна», каже про це сьогоднiшнiй атеiзм та гуманiзм. На це Земля могла б вiдповiсти: «Подивiться як влаштований всесвiт! Життя моiх сестер-планете зосереджено бiля Сонця. Життя його минае у вiчностi бiля краю Сонця i залежить вiд Нього. Я не е самодостатня доки не стану самодостатня у всi днi мого життя. Людина не е самодостатньою особою. І якщо мое життя залежить вiд Сонця, тодi i життя людини залежить вiд Сонця-але трохи iншого Сонця. Є одне духовне сонце i це Бог в Якому треба зосередити ваше життя i вiд Кого залежить життя людини.
Друге, що каже наша планета: "Подивiться ,що сталося зi мною, дiти ! Дверi по менi i кольори розфарбованi в залежностi вiд мого руху навколо Сонця. Всi живi iстоти черпають життя та енергiю вiд нього. Повчайтеся вiд сонцеглядiння: той е настiльки плодоносним,що голова його обертаеться навколо великого Свiтила, яке вращаеться неприривно та визначае час у свiтi кожну добу, тобто час найбiльшоi сонячноi активностi. Тому в свiтi природи: всi найважливiшi мiграцii на життя птахiв суворо роздiленi на перiоди сонячноi активностi, в iншому випадку життя було б неможливим. Є чого повчатися вiд рослин i звiрiв, позбавлених розума,але надiлених безпрограшими iнстинктами за самозбереження. Хiба розумно дивитися сiро i унило пiд край як звичайне правительство, не дивлячись на небо, де е iстчник на свiтло i тепло. Я дивлюся завжди на мого господаря-Сонце, а ви розумнi iстоти надiленi духом i волею, треба щоб дивилися на розумне Сонце, те Сонце на Правду, вiд Якого пiшло все життя".
Церковне вчення
1) Випробування не iдуть вiд помсти за дii минулого, а заради того, що послiдуе по зову природи, яке перебувае в тобi.
2) Бог не е Той, Хто мстить за зло, а Той Який виправляе. Перша риса на зло е бiльшiсть грiхiв в сукупностi, а вслiд iде друга риса на помисли в головi.
3) І як пiсок, що падае в море, так i грiх в людини неможе встояти перед людськими помислами i Божим милосердям iскупляеться. І як той неможе завадити текти водi, так i милiсть Божа неможе бути переможена вiд тваринного порока.
4) Скаже проповiдник благочестивий i люблячий Бога, що е недостойним доки довго i багато ради нього помстишся, а за малi добрi справи ти даеш великi земнi дари паствi своiй..
5) Милiсть передбачае скорботу в душi за немощi.Милiсть приходить вiд Божоi благодатi i це знаходить вiдклик для допомоги i всякого сопереживання i на гiдне покарання за всяке зло i гiдну похвалу, що винагороджуе благами.
Вiримо в Бога
Не треба вiдкривати в розумi, але треба бачити серцем.
Це не можна побачити очима, то треба побачити у буттi. Цiлий мiсяць i години в дослiдженнi i думки для пiзнання Його не дадуть такого результату як одна молитва, один поклон, один виклик безнадiйний: «Де ти, Господи, дiйди» -можуть заповнити простiр Його присутнiстю.
Особиста агонiя здiйснюеться, коли кажеш «да буде воля Твоя»
Це звiльняе вiд думок i потреби в контролi. Заспокоюе те що нiчого незнаеш, але е Той Хто знае краще вiд мене. Довiритися Йому, вiрити в Нього, знати що не залишить. Твердо розумiти, що мае контроль над всiм i навчае розумного, яке не губить розум i не печалить серце.
Вiримо в Бога
Коли грiшимо, Який е неосязаемий i непостижимий i добре що нерозбираемо, що саме е iстиною. Якби розбирали, не був би Бог. Був би один iдол i в розумi i вiдображенi, один iдол в думках.
Вiримо в Бога
Який невидимий, але видимий в менi, в устах говоримо i показуемо своiм життям i без грiха вiдчуваемо себе щасливими. Дух i кожна клiтинка мого тiла наповнена Ним. Той, Хто створюе душi, Той, Хто створив мою плоть. І люблю за це.
Вiримо в Того
Хто в нашому розумiннi неможе iснувати. Якому ми дозволяемо карати нас. Всi намiри прибере, якi вiдлякують нас вiд Нього. І коли i невiрю в Нього, Вiн дасть докази для iстинноi вiри в Нього. Залишити все, що вiдчуваеш ради того, що Вiн каже. Залишити все ради Його перемоги. А пiдкрiплюе знання того, що "неiснуюче" насправдi iснуе i ти це точно знаеш та вiдчуваеш в своему життi.
Який е символ на вiру
Символ на вiру е молитва в якiй коротко викладенi iстини на православну вiру. Людина без вiри е слiпою. Вiра дае людинi духовний зiр, допомагае iй розбиратся в сутi справ, в тому що правильно i до чого треба стремитися.
Історичнi данi
В древностi, ще в апостольскi часи християни використовували таку фразу як: «символ на вiру», щоб пригадати основи на iстину християнську вiру. В древнiй Церквi iснували короткi вирази на вiру. До четвертого столiття, коли появилися ложнi вчення за Бога Сина i Святого Духа, тодi появилася потреба в першопочаткових символах, да будут доповненi та уточненi. Символ на вiру був складений отцями Першого та Другого Всесвiтнього Собору. На Першому Всесвiтньому Соборi були написанi першi сiм символiв, а на Другому-iншi пять. Перший Всесвiтнiй Собор був у мiстi Нiкея в 325роцi вiд народження Христа, де пiдтвердженi стиннi вченя Сина Божого проти лжеучителiв Арii, котрi заперечували що Син Божий е творiння Бога Отця. Другий Всесвiтнiй Собор був у Константинополi у 381роцi, де затверджено iстинне вченняза Святого Духа проти лжеучителiв Македонii i заперечуючих Божественну гiднiсть Святого Духа. Символи цi провозглашалися в Нiкею-Цареградствi, де збиралися Отцi вiд Першого i Другого Всесвiтнiх Соборiв.
Символи на вiру:
1. Вiримо в одного Бога Отця, Вседержителя, Творця небес i землi, на все видиме i невидиме.
2.І в одного Господа Ісуса Христа, сина божого Єдинородженого, Який був народжений вiд Отця перед всiма вiками: Свiт вiд Свiтла, Бог iстини народжений вiд iстинного Бога, не створеного единосутнiм з Отцем i через Якого все пiшло.
3. Який заради нас зiйшов з небес, щоб врятувати нас воплотившись через Святого Духа i Дiву Марiю i ставши людиною.
