скачать книгу бесплатно
Загальним угрупованням i вiдносним розвитком рiзних психологiчних елементiв утворюються типи психiчних органiзацiй, за якими можна встановити класифiкацiю iндивiдуумiв i рас. З цих психологiчних елементiв однi мають вiдношення до характеру, iншi – до розуму.
Вищi раси вiдрiзняються вiд нижчих як характером, так i розумом; але вищi народи мiж собою вiдрiзняються, головним чином, характером. Оскiльки цей пункт мае величезне суспiльне значення, то його слiд викласти ясно. Характер утворюеться поеднанням в рiзнiй пропорцii рiзних елементiв, якi психологи позначають нинi iм’ям почуття.
З тих, якi вiдiграють найбiльш важливу роль, головне, слiд вiдзначити наполегливiсть, енергiю, здатнiсть володiти собою – здатностi, якi виникають з волi. Ми згадаемо також серед основних елементiв характеру моральнiсть, хоча вона – синтез досить складних почуттiв. Це останне слово ми вживаемо в значеннi спадковоi поваги до правил, на яких покоiться iснування суспiльства. Мати моральнiсть для народу – означае мати певнi твердi правила поведiнки i не вiдступати вiд них. Оскiльки цi правила урiзноманiтнюються за часом i краiнам, то моральнiсть внаслiдок цього здаеться рiччю дуже мiнливою, i вона, в дiйсностi, така; але для цього народу, для даного моменту моральнiсть повинна бути абсолютно незмiнною. Дочка характеру, але нiтрохи не розуму, вона може вважатися мiцно встановленою тiльки тодi, коли стала спадковою i, отже, несвiдомою. Взагалi можна сказати, що велич народiв залежить, головним чином, вiд рiвня iх моральностi.
Розумовi якостi можуть легко змiнюватися пiд впливом виховання; риси характеру майже зовсiм випадають iз його дii. Якщо виховання дiе на них, то це бувае тiльки у натур байдужих, якi не мають майже нiякоi волi i, отже, легко схиляються в ту сторону, куди iх штовхають. Цi байдужi натури зустрiчаються в окремих iндивiдiв, але вкрай рiдко – у цiлого народу, i якщо iх можна побичити в ньому, то тiльки в моменти крайнього занепаду.
Вiдкриття розуму передаються легко вiд одного народу до iншого. Якостi характеру не можуть передаватися. Це тi незмiннi основнi елементи, якi дозволяють розрiзняти психiчний склад вищих народiв. Вiдкриття, зробленi завдяки розуму, складають загальне надбання людства; переваги або недолiки характеру складають виняткове надбання кожного народу. Це – незмiнна скеля, в яку хвиля повинна бити день у день протягом столiть, щоб обточити тiльки ii контури; вiн вiдповiдае специфiчнiй ознацi виду, плавнику риби, дзьобу пташки, зубу хижака. Характер народу, а не його розум визначае його розвиток в iсторii. Вплив характеру можна завжди вiдшукати у видимих примхах абсолютно безсилого випадку i дуже могутньоi долi, яка, за рiзними вiровченнями, керуе вчинками людей.
Вплив характеру – наймогутнiший фактор в життi народiв, мiж тим як вплив розуму, в дiйсностi, дуже слабкий. Римляни часiв занепаду мали бiльш витончений розум, нiж розум iх грубих предкiв, але вони втратили колишнi якостi свого характеру: наполегливiсть, енергiю, непереможну завзятiсть, здатнiсть жертвувати собою задля iдеалу, непорушну повагу до законiв, якi створили велич iхнiх предкiв. Тiльки завдяки характеру 60 тисяч англiйцiв тримають пiд своею владою 250 мiльйонiв iндусiв, з яких бiльшiсть принаймнi рiвнi iм по розуму, а деякi незмiрно перевершують iх своiм естетичним смаком i глибиною фiлософських поглядiв.
Тiльки завдяки характеру вони очолюють гiгантську колонiальну iмперiю, яку коли-небудь знала iсторiя.
На характерi, а не на розумi грунтуються суспiльства, релiгii та iмперii. Характер дасть народам можливiсть вiдчувати i дiяти. Вони нiколи не вигравали багато вiд того, що бажали занадто багато розмiрковувати i занадто багато мислити.
Надзвичайна слабкiсть робiт професiйних психологiв i iх незначний практичний iнтерес залежать, головним чином, вiд того, що вони присвячують себе виключно вивченню розуму i залишають майже зовсiм осторонь вивчення характеру. Я знаю тiльки одного Рибо, який на декiлькох сторiнках, на жаль, занадто коротких, показав значення характеру i визнав, що вiн утворюе справжнiй фундамент душевного розвитку. «Розум, – пише абсолютно обгрунтовано вчений, професор «College de France», – лише побiчна форма психiчноi еволюцii. Основний тип ii – характер. Розум, коли вiн занадто розвинений, швидше веде до його руйнування».
Я постараюся тут довести, що якщо е бажання ознайомитися з порiвняльною психологiею народiв, то варто, перш за все, приступити до вивчення характеру. Той факт, що така важлива наука (так як з неi випливають iсторiя i полiтика) нiколи не була предметом дослiдження, залишився б абсолютно незрозумiлим, якби нам не було вiдомо, що подiбна наука не набуваеться нi в лабораторiях, нi в книгах, а тiльки тривалими подорожами. Нiщо, втiм, не дае приводу передбачити, що до неi скоро приступлять професiйнi психологи. Вони все бiльше i бiльше полишають сьогоднi те, що було колись iх галуззю, щоб присвятити себе анатомiчним i фiзiологiчним дослiдженням. Анатомувати мiзки, дослiджувати пiд мiкроскопом клiтини, визначати закони, якi зв’язують збудження i реакцiю, – все це належить до загальноi фiзiологii, i стосуеться однаково жаби i людини, але залишаеться без всякого близького або вiддаленого застосування у пiзнаннi психологiчного складу рiзних типiв нашого виду. Тому не можна не заохочувати такi твори, як цiкаве дослiдження Поллака «Les caracteres», яке щойно побачило свiт.
Хоча розмiри нашоi працi дуже обмеженi, вони все-таки дозволять нам показати на кiлькох абсолютно ясних прикладах, якою мiрою характер народiв визначае iх долю. Я також покажу на iнших прикладах, що, всупереч всiм iсторичним поглядам, психiчний склад рас, коли вiн вже утворився, мае майже настiльки ж стiйкi ознаки, як анатомiчнi ознаки видiв.
З психiчного складу рас випливае iх розумiння свiту i життя, а вiдповiдно, iх поведiнка i, нарештi, iх iсторiя. Сприймаючи певним чином враження вiд зовнiшнiх речей, кожен iндивiд вiдчувае, мислить i чинить цiлком iнакше, нiж будуть вiдчувати, мислити i дiяти тi, хто мають абсолютно вiдмiнний психiчний склад. Звiдси випливае, що психiчнi органiзацii, побудованi за абсолютно рiзними типами, не можуть досягти повного злиття.
Столiтнi зiткнення рас головною своею пiдставою мають непримиреннiсть iхнiх характерiв.
Нiчого не можна зрозумiти в iсторii, якщо не маеш постiйно на увазi, що рiзнi раси не можуть нi вiдчувати, нi мислити, нi вчиняти однаково, нi, отже, розумiти одна одну. Без сумнiву, рiзнi народи мають у своiх мовах спiльнi слова, якi вони вважають синонiмами, але цi спiльнi слова пробуджують у тих, хто iх слухае абсолютно не схожi почуття, iдеi, способи мислення. Потрiбно пожити з народами, психiчний склад яких вiдчутно вiдрiзняеться вiд нашого, навiть вибираючи мiж ними тiльки осiб, якi розмовляють нашою мовою i якi отримали наше виховання, щоб зрозумiти глибину прiрви, що iснуе мiж психiчним складом рiзних народiв.
Можна i без далеких подорожей скласти собi про це деяке уявлення, констатуючи глибоку психiчну вiдмiннiсть, яка iснуе мiж цивiлiзованими чоловiком i жiнкою, навiть в тому випадку, коли остання дуже освiчена. Вони можуть мати спiльнi iнтереси, спiльнi почуття, але нiколи – однакових асоцiацiй iдей.
Вони розмовляють мiж собою протягом столiть, не розумiючи один одного, тому що iхнi духовнi органiзми побудованi за надто рiзними типами, щоб вони могли однаково сприймати зовнiшнi речi. Уже одноi рiзницi iхньоi логiки було б достатньо для того, щоб створити мiж ними непрохiдну прiрву.
Ця прiрва мiж психiчним складом рiзних рас i пояснюе нам, чому вищим народам нiколи не вдавалося змусити нижчi прийняти iх цивiлiзацiю. Настiльки ще поширена думка, що освiта може здiйснити подiбну справу, – одна iз найсумнiших iлюзiй, яку коли-небудь створили теоретики чистого розуму.
Без сумнiву, освiта дозволяе, завдяки пам’ятi, яка притаманна найнижчим iстотам i яка не становить, однак, виняткового привiлею людини, дати iндивiду, який стоiть досить низько на людських сходах, сукупнiсть знань, якi мае европеець. Можна легко зробити бакалавра або адвоката з негра або з японця; але цим йому надають чисто зовнiшнього лиску, без будь-якого впливу на його психiчну природу, з якоi вiн не може мати нiякоi користi. Те, чого йому не може дати нiяка освiта (бо iх створюе одна тiльки спадковiсть), – це форми мислення, логiка i, головним чином, характер захiдних людей. Цей негр або цей японець можуть отримувати скiльки завгодно дипломiв, але нiколи iм не пiднятися до рiвня звичайного европейця. За десять рокiв йому можна легко дати освiту дуже освiченого англiйця. Але щоб зробити з нього справжнього англiйця, тобто людину, яка дiе як англiець в рiзних життевих обставинах, в якi вона буде поставленою, – для цього ледь вистачило б тисячi рокiв. Тiльки ззовнi народ круто змiнюе свою мову, свiй державний лад, своi вiрування i свое мистецтво. Для того, щоб зробити подiбнi змiни в дiйсностi, потрiбно змiнити його душу.
Роздiл IV
Прогресивна диференцiацiя iндивiдiв i рас
Нерiвнiсть мiж рiзними iндивiдами певноi раси тим бiльша, чим ця раса вища. – Психiчна рiвнiсть всiх iндивiдiв нижчих рас. – Не середнi шари, а вищi потрiбно порiвнювати для оцiнки вiдмiнностей, якi розмежовують раси. – Успiхи цивiлiзацii прагнуть до все бiльшого i бiльшого диференцiювання iндивiдiв i рас. – Результати цiеi диференцiацii. Психологiчнi пiдстави, що заважають iй стати дуже значною. – Як спадковiсть постiйно приводить iндивiдуальнi переваги до середнього типу раси. – Анатомiчнi спостереження, якi пiдтверджують прогресивну психологiчну диференцiацiю рас, iндивiдiв i статей.
Вищi раси вiдрiзняються вiд нижчих не тiльки своiми психологiчними й анатомiчними особливостями, але також i рiзноманiтнiстю елементiв, якi входять в iх надра. У нижчих рас всi iндивiди, навiть тодi, коли вони належать до рiзних статей, мають майже однаковий психiчний рiвень. Будучи всi схожими один на одного, вони цiлком являють собою картину тоi рiвностi, про яку мрiють сучаснi соцiалiсти. У вищих рас нерiвнiсть iндивiдiв i статей, навпаки, становить закон.
І тому, порiвнюючи мiж собою не середнi прошарки народiв, а вищi, якщо тiльки у них е такi, можна визначити величину вiдмiнностей, якi iх вiдокремлюють. Індуси, китайцi, европейцi мало вiдрiзняються своiми середнiми шарами i водночас значно вiдрiзняються вищими.
З успiхами цивiлiзацii не тiльки раси, а й iндивiди кожноi раси, принаймнi iндивiди вищих рас, прагнуть диференцiюватися. Всупереч нашим мрiям про рiвнiсть, результат сучасноi цивiлiзацii не такий, щоб робити людей все бiльш i бiльш рiвними, а навпаки – все бiльш i бiльш рiзними.
Один з головних результатiв цивiлiзацii, з одного боку, – диференцiювання рас за допомогою все бiльш i бiльш зростаючоi з кожним днем розумовоi працi, покладеноi цивiлiзацiею на народи, якi дiйшли до вищого ступеня культури, i з iншого – все бiльша i бiльша диференцiацiя рiзних верств, з яких складаеться кожний цивiлiзований народ.
Умови сучасного промислового розвитку прирiкають, насправдi, нижчi верстви цивiлiзованих народiв на дуже спецiалiзовану працю, яка, будучи дуже далекою вiд того, щоб розширювати iх розумовi здiбностi, швидше прагне iх звузити. Сто рокiв тому працiвник був справжнiм художником, здатним виконати всi дрiбницi якогось механiзму, наприклад, годинника. Нинi ж проста манiпуляцiя, яка бiльше не потребуе виробляти ту чи iншу окрему частину, змушуе його все життя свердлити однi й тi ж дiрки або полiрувати одне й те ж знаряддя, внаслiдок чого його розум повинен незабаром дiйти до досконалоi атрофii. Пiд натиском вiдкриттiв i конкуренцii, промисловець чи iнженер, який ним керуе, навпаки, змушений накопичувати набагато бiльше знань, духу, iнiцiативи i винахiдливостi, нiж той самий промисловець, той самий iнженер сто рокiв тому. Його мозок, який постiйно тренуеться, пiдкоряеться закону, якому в подiбному випадку пiдкорюються всi органи: вiн все бiльше i бiльше розвиваеться.
