скачать книгу бесплатно
4. Я у письмовiй формi викладу чiткий опис своеi ГОЛОВНОЇ ЦІЛІ у життi, i буду над собою працювати, поки не стану достатньо впевненим у собi для ii досягнення.
5. Я повнiстю усвiдомлюю, що нiяке багатство або положення у суспiльствi не будуть довготривалими, якщо вони не заснованi на засадах правди та справедливостi, тому я не буду брати участь нi в однiй угодi, якщо не приносить користi ВСІМ ii учасникам. Я досягну успiху, притягуючи до себе тi сили, якi я хочу використовувати, а також буду спiвпрацювати з iншими людьми. Я буду намагатися переконати iх допомогти менi, при цьому показуючи свою готовнiсть допомогти iм. Я позбудуся ненавистi, заздрощiв, ревнощiв, егоiзму та цинiзму, якi е в менi. Я розвину в собi любов до всього людства, тому що я знаю, що негативне ставлення до iнших нiколи не принесе менi добра та успiху. Я спонукатиму людей повiрити в мене, тому що я буду вiрити i в них, i в себе.
Я зобов'язуюсь сумлiнно виконувати усi пункти цiеi формули, вивчити ii напам'ять i повторювати вголос щодня. Я буду твердо вiрити, що це поступово вплине на моi ДУМКИ та ДІЇ, i я стану самостiйною та успiшною людиною.
Основою даноi формули е закон Природи, який ще жодна людина не змогла пояснити, вiн спантеличуе навiть вчених. Психологи назвали цей закон «самонавiюванням», так за ним закрiпилася ця назва.
Але абсолютно не важливо, як ви будете називати цей закон. Важливим е те, що вiн працюе на благо i на славу людства, ЯКЩО його використовувати конструктивно, для творення, а не для руйнування. З iншого боку, якщо його використовувати деструктивно, вiн легко знищить все, що було створено до цього. У цьому твердженнi криеться дуже важлива iстина, а саме, що тi, хто зазнають поразки i потiм все життя живуть у злиднях i стражданнях, деструктивно використовували принцип самонавiювання. Адже причина проста i зрозумiла: ДУМКИ МАЮТЬ ТЕНДЕНЦІЮ матерiалiзуватися.
Наша пiдсвiдомiсть – це одна велика лабораторiя для перетворення думок на фiзичну реальнiсть, для неi немае рiзницi мiж творчими i руйнiвними думками. Вона працюе з тим матерiалом, який ми iй надаемо через нашi ментальнi iмпульси. Пiдсвiдомiсть втiлить у реальнiсть думку, в основi якоi лежить СТРАХ, так само легко, як i думку, в основi якоi лежить вiдвага та ВІРА.
Історiя знае багато випадкiв так званого «навiяного самогубства». Людина може покiнчити життя самогубством за допомогою негативного навiювання так само ефективно, як i будь-яким iншим способом.
Одного разу спiвробiтник банку на iм'я Джозеф Грант «позичив» велику суму грошей у свого банку без згоди директорiв i програв всi грошi в азартнi iгри. Коли прийшов банкiвський iнспектор i почав перевiряти рахунки, Грант поспiхом покинув банк. Вiн зняв номер у мiсцевому готелi, i коли його знайшли через три днi, вiн лежав у лiжку, плакав i стогнав, повторюючи знову i знову: «Боже мiй, це вб'е мене! Яка ганьба! Я цього не витримаю!» Незабаром вiн помер. Лiкарi назвали цей випадок «ментальним самогубством».
Дiю цього закону можна порiвняти з електричним струмом. При конструктивному використаннi вiн рухае промисловiсть вперед. Але вiн так само легко може вбити, якщо його використовувати неправильно. Так i закон самонавiювання може привести вас до миру та процвiтання або ж кинути напризволяще у долинi страждань, невдач i смертi. Все залежить вiд того, як ви будете його розумiти та застосовувати.
Якщо ви наповнюете свiй розум СТРАХОМ, сумнiвом i зневiрою, якщо ви говорите собi, що не здатнi об'еднатися з Безмежним вселенським Розумом i використовувати його сили, закон самонавiювання використовуе цей дух зневiри як зразок, за яким ваша пiдсвiдомiсть буде матерiалiзувати вашi думки.
ДАНЕ ТВЕРДЖЕННЯ ТАКЕ Ж ПРАВДИВЕ, ЯК ТЕ ЩО ДВА ДОДАТИ ДВА БУДЕ ЧОТИРИ!
Подiбно до вiтру, який несе один корабель на схiд, а iнший на захiд, закон самонавiювання пiднiме вас на небаченi висоти або потягне вас до самiсiнького дна в залежностi вiд того, як ви керуватимете своiми ДУМКАМИ.
Закон самонавiювання, за допомогою якого будь-яка людина може досягти запаморочливих висот, добре описаний у вiршi Уолтера Д. Вiнтла. Про самого поета вiдомо вкрай мало, але вiрш його воiстину гiдний уваги:
Якщо думаеш, що переможений, ти програв.
Якщо думаеш, що не можна, нiчого не отримаеш, щоб ти знав.
Якщо хочеш перемогти, але думаеш: «Не зможу».
Що ж, ти сам вiддав перемогу, друже.
Якщо думаеш, що програеш, ти пропав.
Бо життевий закон каже: Не лови гав!
З бажання успiх кують,
А кузня це розум твiй, мiй друг.
Якщо думаеш, що впав, то ти й впадеш,
Якщо думаеш про велич, е вона в тобi.
Щоб нагороду отримати,
Повинен ти впевненiсть розвинути.
Звернiть увагу на видiленi слова, бо в них закладений глибокий змiст, який хотiв донести нам поет.
Десь всерединi вас (можливо, у клiтинах вашого мозку) спить зерно досягнень, яке, якщо його розбудити i виростити, приведе вас до таких висот, яких ви, можливо, нiколи й не сподiвалися досягти.
Так само, як маестро створюе прекраснi мелодii, так i ви можете створити чи пробудити у собi генiя, i пiднятися до будь-яких висот, якi ви забажаете досягти.
Авраам Лiнкольн зазнавав невдачi в усьому, за що брався, аж поки йому не виповнилося сорок рокiв. Вiн був Нiким з Нiзвiдки, поки в його життя не увiрвався великий досвiд i не пробудив у ньому генiя, подарувавши свiтовi одного з найвеличнiших людей в iсторii. Цей «досвiд» був сумiшшю горя та ЛЮБОВІ, вiн прийшов до нього в особi Анни Ратледж, единоi жiнки, яку вiн по-справжньому кохав.
Встановлено, що емоцiя ЛЮБОВІ тiсно пов'язана з таким станом свiдомостi як ВІРА. Любов теж швидко перетворюе ментальний iмпульс на його духовний еквiвалент. У ходi своеi дослiдницькоi роботи, аналiзуючи життевий шлях i досягнення сотень видатних людей, я виявив, що на всiх них впливало таке почуття як любов. Емоцiя любовi в людському серцi i мозку створюе сприятливе «магнiтне поле», яке притягуе вищi i бiльш тонкi вiбрацii, якi дрейфують у мирному плаваннi на просторах вселенськоi субстанцii.
Доказ сили ВІРИ легко простежити на прикладi досягнень людей, якi ii використовували. Напевно, перший, хто вiдразу спадае на думку – це Ісус. Християнство е величезною силою, яка впливае на розуми людей. І нехай його вчення i догми безлiч разiв були невiрно витлумаченi, а iнколи навiть спотворенi, його основою завжди була i залишаеться ВІРА.
Усi вчення та досягнення Христа, якi називали не iнакше як «чудесами», були нiчим iншим як матерiальним втiленням його ВІРИ. На жаль багато людей, якi називають себе християнами, по-справжньому не розумiють i не практикують ВІРУ.
Інший яскравий приклад – це Махатма Гандi. Вiн був всесвiтньо вiдомим iндiйським громадським дiячем, полiтиком, борцем за незалежнiсть Індii. Вiн розробив тактику ненасильницькоi боротьби – сатьяграху. В Індii його називають «батьком нацii». Життя цiеi видатноi людини е одним з найбiльш вражаючих прикладiв можливостей i сили ВІРИ. Гандi мав величезну силу, i це не дивлячись на те, що у нього не було нi влади, нi бойових кораблiв, нi армiй. У Гандi не було грошей, у нього не було домiвки, у нього навiть не було пристойного одягу, але у нього була СИЛА. Звiдки ж вiн брав цю силу?
ВІН СТВОРИВ ЇЇ ЗІ СВОГО РОЗУМІННЯ ПРИНЦИПІВ ВІРИ І ЗА ДОПОМОГОЮ СВОЄЇ ЗДАТНОСТІ ПОШИРЮВАТИ ТА ДОНОСИТИ ЦЮ ВІРУ ДО РОЗУМІВ СОТЕНЬ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ.
За допомогою ВІРИ Гандi досяг того, що не по силам досягти навiть найсильнiшiй армii на землi, незалежно вiд того, скiльки у нiй солдатiв i вiйськовоi технiки. Вiн зробив вражаючий подвиг, об'еднавши воедино мiльйони сердець та розумiв, якi жили та мислили в унiсон, немов один великий розум.
Яка iнша сила на землi, крiм ВІРИ, могла б зробити те ж саме? Я вiрю, прийде день, коли люди вiдкриють для себе можливостi ВІРИ. Пiд час Великоi економiчноi депресii весь свiт мав можливiсть стати свiдком того, що БРАК ВІРИ робить з бiзнесом.
Радуе те, що все ж достатня кiлькiсть розумних людей засвоiла той великий урок, який дала свiту економiчна криза 1930-х рокiв. Пiд час цiеi депресii свiт на власнi очi побачив, як СТРАХ може паралiзувати промисловiсть i бiзнес. Багато з тих, хто змiг усвiдомити i застосувати у бiзнесi ту саму тактику ВІРИ, яку використовував Гандi, були спочатку нiкому не вiдомими роботягами, якi працювали на фабриках i вугiльних шахтах у маленьких мiстах i селищах Америки.
Свiт вимагае змiн, будьте в цьому впевненi! Методи минулого, заснованi на економiчних методах ПРИМУСУ та СТРАХУ, будуть витiсненi кращими принципами – ВІРОЮ та плiдною спiвпрацею. Робочi отримуватимуть дещо бiльше, нiж щоденна заробiтна плата, вони будуть отримувати дивiденди вiд бiзнесу, як i тi, хто вкладае капiтал у бiзнес. Але ЩОБ ЩОСЬ ОТРИМАТИ, ТРЕБА БУТИ ГОТОВИМ І ВІДДАВАТИ ЩОСЬ взамiн. Це право на дивiденди потрiбно заслужити!
Працiвники будуть слiдувати за своiми керiвниками, але найголовнiше – це щоб КЕРІВНИКИ РОЗУМІЛИ І ЗАСТОСОВУВАЛИ ПРИНЦИПИ, ЩО ВИКОРИСТОВУВАВ СВОГО ЧАСУ Махатма Гандi. Тiльки так лiдери зможуть домогтися вiд своiх послiдовникiв ПОВНОЇ спiвпрацi, бо в нiй криеться справжня сила. Промислова епоха, в якiй ми живемо, дуже важлива, але вона позбавляе людину душi. Всi працюють немов якiсь бездушнi холоднi машини, багато хто хоче лише отримувати, не вiддаваючи нiчого взамiн. Чомусь важливiсть душi недооцiнюють у цей час механiзмiв та прогресу, а тому люди i не використовують той величезний потенцiал, який живе у них самих. Девiзом майбутнього мае стати ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ І ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ, i коли людство до цього прийде, зрозумiе всю важливiсть своеi внутрiшньоi енергii i сили, тодi все стане на своi мiсця, бо в цих умовах буде мiсце ВІРІ.
Для розумiння важливостi вiри i спiвпрацi у веденнi бiзнесу, буде корисно проаналiзувати подiю, яка сталася в 1900 роцi, саме тодi була створена корпорацiя «Юнайтед Стейтс Стiл Корпорейшн» – на сьогоднiшнiй день друга найбiльша сталеливарна компанiя в США. Читаючи про неi, пам'ятайте про цi фундаментальнi принципи, i тодi ви зрозумiете, як ІДЕЇ перетворюються на величезнi багатства.
Спочатку проект цiеi величезноi корпорацii з'явився у головi Чарльза Майкла Шваба у формi ІДЕЇ, яку породила його УЯВА! Далi вiн залив мiцний фундамент ВІРИ, i склав ретельний ПЛАН для перетворення своеi ІДЕЇ на фiзичну i фiнансову реальнiсть. Потiм Шваб виголосив свою знамениту промову, яка запустила його план у дiю, адже iдеi Шваба зацiкавили Джона Пiрпонта Моргана, успiшного пiдприемця, банкiра та фiнансиста того часу. Шваб вхопився за цей шанс обома руками i слiдував своему ПЛАНУ з наполегливiстю i завзятiстю, пiдкрiпленими його палким бажанням i твердим РІШЕННЯМ йти до перемоги.
Якщо ви часто ставили собi питанням, як же накопичуються такi величезнi статки, то iсторiя створення «Юнайтед Стейтс Стiл Корпорейшн» стане для вас вичерпною вiдповiддю на це питання. І якщо у вас ще е сумнiви щодо того, що люди можуть ДУМАТИ i БАГАТІТИ, ця iсторiя повинна остаточно iх розвiяти, бо саме на прикладi створення цiеi корпорацii добре видно застосування тринадцяти принципiв успiху, описаних у цiй книзi.
Якнайкраще всi цi подii описав Джон Лоуелл на сторiнках газети «Нью-Йорк Ворлд телеграм», i з вашого дозволу я його процитую:
«Невелика пiсляобiдня промова на мiльярд доларiв»
«12 грудня 1900 року вiдбувся почесний прийом у банкетнiй залi нью-йоркського фешенебельного закритого клубу «Юнiверсiтi клаб» на П'ятiй авеню. Серед вiсiмдесяти гостей, якi представляли вершки американського суспiльства, лише одиницi усвiдомили, що вони стали свiдками найзначнiшого епiзоду в американськоi промисловоi iсторii.
Господарями банкету були нью-йоркськi банкiри Д. Едвард Сiммонс i Чарльз Стюарт Смiт, а почесним гостем Чарльз Шваб. Обидва банкiри напередоднi iздили до Пiттсбурга, де побували на заводах концерну «Карнегi стiл компанi», головою правлiння якого був Шваб. Мабуть, банкiри вирiшили вiддячити Швабу за гостиннiсть i влаштували звану вечерю, щоб познайомити 38-рiчного «сталевого» фахiвця зi «схiдною» банкiвськоi елiтою. Вони вочевидь не очiкували, що вiн викличе такий фурор. Вони попереджали Шваба, що цi пихатi нью-йоркськi зануди не особливо реагують на пишнi промови, i що, якщо вiн не хоче втомлювати таких «шишок» як Стiллмен, Гаррiман i Вандербiльт, йому краще обмежитися коротким виступом не бiльше нiж на 15–20 хвилин i на цьому ввiчливо попрощатися.
Навiть Джон Пiрпонт Морган, якого вважали «фiнансовим небожителем» (який чи то випадково, чи то по чиемусь задуму сидiв поруч зi Швабом), мав намiр вшанувати всiх своею присутнiстю лише ненадовго. Що стосуеться преси та громадськостi, то ця подiя взагалi пройшла для них непомiтно, бо наступного дня про неi не було навiть згадки в газетах.
Отже, господарi вечора та iх iменитi гостi, як завжди, насолоджувалися смачними стравами та вели короткi стриманi бесiди. Мало хто з присутнiх там банкiрiв i брокерiв знав Шваба, чия кар'ера була помiтною скорiше у районi Пiттсбурга, нiж Нью-Йорка. Але ще до кiнця вечерi вони – а разом з ними i «грошовий гуру» пан Морган – були пiдхопленi ураганом захоплення вiд промови Шваба. Всi присутнi стали свiдками народження «мiльярдного дiтища» – корпорацii «Юнайтед Стейтс Стiл».
На жаль, не було зроблено нiяких записiв промови Чарльза Шваба на тiй званiй вечерi. Хоча, кажуть, вiн повторив деякi ii частини пiзнiше на аналогiчнiй зустрiчi чиказьких банкiрiв.
Думаю, це була далеко не високопарна промова, мiсцями, можливо, навiть неграмотна (Шваб нiколи i не претендував на звання великого оратора), але вона була виразна i сповнена дотепними жартами. Але головним ii надбанням було те, що вона була оцiнена слухачами у п'ять мiльярдiв доларiв стартового капiталу! Коли Шваб закiнчив свою пiвторагодинну промову, Морган пiдiйшов до нього, вiдвiв у затишний куточок зали i довiрливо розмовляв з ним ще годину.
Магiя особистостi Шваба запрацювала на повну силу, але що було бiльш важливим, то це те, що вiн виклав Моргану свою повноцiнну i чiтку програму роботи корпорацii «Юнайтед Стейтс Стiл». Багато хто намагався зацiкавити Моргана iдеею створення сталевого тресту. Промисловець Джон Гейтс, вiдомий також як «гравець на мiльйон», довго «обробляв» Моргана, але той не довiрився йому. Брати Бiлл i Джим Мур, чиказькi бiржовi маклери, яким вдалося «склепати» сiрниковий трест i корпорацiю з виробництва крекеру, теж набридали Моргану, i теж зазнали невдачi. Елберт Г. Герi, якого Морган вважав лицемiрним сiльським юристом, також не справив належного враження на великого фiнансиста.
До того, як красномовство Шваба вiдкрило очi Дж. П. Моргану на всю потенцiйну вигоду цього проекту i надихнуло його на таке, не побоюся цього слова, смiливе фiнансове починання, вся ця затiя здавалася йому лише божевiльноi мрiею про легкi грошi.
То була ера «фiнансового магнетизму», яка об'еднувала тисячi маленьких i часом неефективно керованих компанiй у великi i конкурентоспроможнi дiловi комбiнацii. І не останню роль у цьому всьому зiграв Джон Гейтс, який був справжньою акулою бiзнесу. На той час Гейтс вже створив з ряду невеликих концернiв велику компанiю з виробництва колючого дроту пiд назвою «Американ Стiл енд Вайер», а разом з Морганом вони створили сталеливарну компанiю «Федерал Стiл». Морган, у свою чергу, володiв ще двома великими концернами.
Але у порiвняннi з гiгантським, так званим «вертикальним», трестом Ендрю Карнегi, яким володiли i керували п'ятдесят три партнери, всi iншi об'еднання i компанii здавалися просто нiкчемними. Як не крути, нiхто не мiг зрiвнятися з пiдприемствами Карнегi, i Морган знав про це.
Карнегi, цей ексцентричний старий шотландець, теж це знав. Зi свого шикарного замку Скiбо (Шотландiя) вiн дивився, спочатку з розвагою, а потiм iз роздратуванням на спроби невеликих компанiй Моргана залiзти «на його територiю». Коли цi спроби стали занадто зухвалими, Карнегi охопив гнiв i жага вiдплати. Вiн вирiшив створити «конкурента-двiйника» для кожного пiдприемства своiх суперникiв. До цього моменту його не цiкавили нi дроти, нi труби, нi обручi, нi листове залiзо. Його цiлком влаштовувало продавати компанiям необроблену сталь, а тi вже хай роблять з нею, що хочуть. А зi Швабом на посадi голови правлiння свого сталевого концерну «Карнегi стiл компанi» вiн планував просто-напросто загнати своiх ворогiв у кут.
Таким чином, саме у промовi Шваба Морган побачив вирiшення своеi проблеми. Трест без Карнегi – це як сливовий пудинг без слив.
Промова Шваба ввечерi 12 грудня 1900 року, безсумнiвно, несла у собi рiшення, хоч i не давала гарантiй, що величезне пiдприемство Карнегi можна перенести пiд керiвництво Моргана. Шваб говорив, що за сталевим бiзнесом майбутне, про те, що для пiдвищення ефективностi виробництва потрiбна реорганiзацiя. Вiн говорив про необхiднiсть спецiалiзацii виробництва i про утилiзацiю невдалих пiдприемств. Вiн говорив про концентрацiю зусиль на процвiтаючих напрямках, про економiю на транспортуваннi металу i про захоплення iноземних ринкiв збуту.
Бiльш того, вiн вказав цим акулам бiзнесу на iх помилки. Шваб вважав, що створення монополiй, пiдвищення цiн i отримання надприбуткiв – це те, що тягне ринок донизу. Недалекогляднiсть такоi полiтики, казав вiн своiм слухачам, полягае в тому, що вона заганяе ринок у суворi рамки, тодi як все навколо прагне розширення. Вiн стверджував, що зниження цiни на сталь сприятиме економiчному розвитку та розширить можливостi ринку, з'явиться бiльше сфер застосування сталi, що дозволить захопити досить великий сектор свiтовоi торгiвлi. Насправдi, тодi, ще цього не усвiдомлюючи, Шваб став «апостолом» сучасного масового виробництва.
