скачать книгу бесплатно
Глава 5
Куньмiнський холод
Людина-банан з тонкими зап’ястками; «Рожевий слон» бiля стихiйного ринку; Мiсто Вiчноi Весни; китайська система опалювання i суцiльна недостача склопакетiв
Як часто ви думаете, що вас нiхто не розумiе? Я виросла в Украiнi, багато подорожувала, кiлька рокiв прожила в Китаi, i нiколи не зустрiчала людину, яка могла б мене повнiстю зрозумiти. Бувало, я билася головою об стiну i кричала: «Тупi, якi всi навколо тупi!» Але жодного разу не помiчала, що те саме люди говорили i про мене. Поки не зустрiла Вейвей.
Не можу сказати, що за два роки життя в Китаi моi стосунки з китайцями склалися чудово. У нас часто були непорозумiння, вони часто мене обманювали, ми були дуже рiзними. Вейвей була не зовсiм китаянкою. Про китайцiв, що народилися i виросли на Заходi, тут говорять, що вони «люди-банани», жовтi ззовнi i бiлi всерединi, тобто виглядають вони, як китайцi, а думають i поводять себе, як люди з Заходу.
Вейвей для мене була навiть не «людиною-бананом», а «людиною-асортi». Незважаючи на те, що вона народилась у мiстi Гецзiу провiнцii Юньнань. Вона не мислила нi як китайцi, нi як европейцi, вона була набагато вiдкритiшою до всього – до iнших культур та iнших свiтiв. Інодi вона нагадувала менi iнопланетянку, з такою гордовитою ходою, худими зап’ястками та яскравими коричневими очима, особливо коли спiвала. Та найбiльше я цiнувала у нашiй дружбi те, що вона могла мене повнiстю розкритикувати, i мене це зовсiм не ображало. Навiть коли вона поводилась, як останне чмо, я все одно любила Вейвей i хотiла бути з нею.
Удома в Украiнi я маю старшу сестру, але у нас не зовсiм склалися стосунки, вона працюе бухгалтером в офiсi, ходить на корпоративи i iздить на курорти до Єгипту. І коли я зустрiла Вейвей, яка плете мандали з вовни, варить у каструлях шоколад, мило та свiчки, ночуе на горi Куряча Нiжка, де читае якiсь дивовижнi буддистськi мантри всю нiч, i збирае магiчнi трави, менi здалося, що я знайшла свою давно загублену китайську сестру.
Пiсля нашого повернення з гiр Вейвей серйозно взялася за бiзнес-план i годинами просиджувала у себе на матрацi, дивлячись на жовту стiну i розписуюючи всi витрати, необхiднi для вiдкриття кав’ярнi-пекарнi. Вона працювала менеджером у фармацевтичнiй компанii, iй було 26, i за кiлька рокiв вона назбирала певну суму грошей, яких мало бути достатньо для виповнення ii мрii.
Був сонячний суботнiй ранок, i я поiхала по Вейвей, щоб разом подивитися на одне малесеньке примiщення на вулицi Лонсян, яке вона хотiла винайняти для пекарнi. Вона чекала на мене бiля пiд’iзду, заскочила ззаду на мопед, i ми разом рушили туди. Сонце свiтило в очi i засвiчувало яскравими кольорами стихiйний овочевий ринок бiля дороги. Ми проiздили гори яблук i бананiв, пучки шпинату i мiшки горiхiв, навколо пахло свiжiстю, i Вейвей сказала, що це хороший знак. Я пiд’iхала до дверей, пофарбованих в рожевий i зелений колiр, i зупинилась. «Дверi треба буде перефарбувати», – сказала Вейвей, злiзла з мопеда i пiшла вперед. Хазяiн був всерединi маленькоi кiмнатки i чекав на нас. Як тiльки побачив мене, хотiв попросити бiльшу цiну, та Вейвей вмiла торгуватися i швидко поставила його на мiсце. Інодi я думаю, що так погано розмовляю китайською через те, що моя найкраща подруга – китаянка, яка завжди i в усьому менi допомагае. А може, через те, що я тут викладаю англiйську, i на роботi не треба говорити китайською.
З маленькоi кiмнатки дверi такого ж самого кольору вели у заднiй двiр, занедбаний, з порепаною плиткою на долi. Їй це мiсце сподобалось одразу, тим паче, що рецепти уже були придуманi i випробуванi i Вейвей конче хотiла вiдкрити пекарню до католицького Рiздва. На завтра вона домовилась з власником пiдписати контракт, а поки що вiн вiддав нам ключi i залишив нас милуватися маленькою халупкою, яка мала б стати скоро мрiею моеi подруги, що запалюватиме посмiшки на обличчях iнших. Ранiше тут був магазин одягу, i для того, щоб пекти, треба буде багато всього помiняти, але наразi ми тiшились, як дiти, сидiли на пiдлозi i пили гарячий чай пуер з термоса. Пуер – мiй улюблений чай, i тому я живу в провiнцii Юньнань, де його вирощують i дбайливо збирають для нас.
– А можна, я в недiлю буду приходити i продавати тут борщ? – запитала я.
– Можеш, звичайно, спробувати, але хто його буде iсти, – вiдповiла спокiйно моя подруга.
– А яка буде твоя фiрмова страва?
– Печиво з кунжутом та шоколаднi кекси.
– А як ти хочеш назвати пекарню?
– Не знаю. В тебе е якiсь iдеi?
– Я вважаю, треба залишити оцi рожевi дверi, а все iнше вiдремонтувати, i назвати пекарню «Рожевий слон», за назвою вулицi.
– Ця вулиця зовсiм не мае в собi слова «слон». «Лонсян» тiльки звучить як «дракон» та «слон», але це слово пов’язане з iмператорськими iспитами на чиновницьку посаду у стародавньому Китаi, – вимовила Вейвей. – Та менi подобаеться «Рожевий слон», гарна назва, але я ще подумаю.
Менi треба було iхати на роботу, тому я залишила подругу на дерев’янiй пiдлозi майбутньоi пекарнi i рушила далi, щоб попрацювати три годинки i повернутися додому до гарячоi ванни i смачноi вечерi.
У Куньмiнi ставало дедалi прохолоднiше. Я iхала додому на мопедi, моi зуби цокотiли, i навiть пальто мене не грiло. Взагалi, якщо подивитися на глобус i провести паралель пальцем, то Куньмiн знаходиться приблизно на однiй широтi з Барселоною. Вау, жара i пляжi, скажете ви. Мiсто Вiчноi Весни, скажуть китайцi. Гiмно на лопатi – скаже моя полтавська подруга, i я з нею погоджуся. Справа в тому, що Барселона, на вiдмiну вiд Куньмiна, не знаходиться на висотi двох тисяч метрiв над рiвнем моря. Справа ще й в тому, що у китайцiв з давнiх-давен краiна була подiлена рiчкою Янцзи на пiвнiч i на пiвдень. У кого село було на пiвнiч вiд рiчки, тому робили в домi опалення, а кому пощастило мешкати на пiвдень вiд рiчки, той сидiв i мерз. Ось така несправедливiсть мiж буквально кiлькома сотнями метрiв.
Як ви, напевно, зрозумiли, наше мiсто знаходилось на пiвдень вiд рiчки. І хоча задекларованi 300 сонячних днiв на рiк (по факту набагато менше) звичайно ж дуже допомагали вiд холоду, коли приходила зима, у Куньмiнi на два мiсяцi ставало набагато менш комфортно, нiж в Украiнi взимку. З кiнця листопада i до початку лютого можна спостерiгати тьотiв i дядiв, якi працюють на вулицi, як вони палять у вiдрах шматки дерева та вугiлля i грiються навколо нього. І це не бомжi, а трудящi! І це в шестимiльйонному мiстi! А у вiкнах стоять не склопакети, а всього лиш одне скло, бо в нас же як-не-як пiвдень, i тому, коли ти прокидаешся вранцi i висовуваеш носа з-пiд ковдри, можна побачити власне дихання у власнiй спальнiй.
Коли до мене зателефонувала Рита i запросила мене поiхати на острiв Хайнань, що на пiвднi Китаю, для зйомок на якусь рекламу, я, не думаючи, погодилась, бо якраз злазила з мопеда i тремтiла вiд холоду. Уникнення холоду було змалку моiм завданням номер один. Їхати треба було наступного дня, я якраз мала вихiднi, бо в дiтей у школi якiсь iспити, тому попросила одного хлопця пiдмiнити мене на останнi два днi i почала збиратися на море! Коли ми зустрiлися в аеропорту, я дiзналася, що з нами також iхали Брайан i бiлява, засмагла, схожа на янгола американка Кiм.
Глава 6
Про непомiрну неосяжнiсть неба
Захламлений острiв Хайнань; реклама йогурту i кохання; серфери i магiчнi грибочки; ментоловий дим; плани на майбутне i неосяжнiсть хайнаньського неба
Острiв в iнтернетi описували як тропiчно-магiчний, з кокосами, пляжами та багатьма iншими принадами. Оскiльки ми жили в ненайдорожчiй його частинi, цих особливих принад ми не бачили, хiба пiд час зйомок. Головний пляж мiста Санья проходив уздовж головноi дороги мiста Санья. На пляжi часом валялися пляшки та iнший мотлох, продавали перлини i парео, i китайськi бабцi щовечора влаштовували танцi. Пересiчне собi китайське мiсто, тiльки з пляжем. Я, звичайно ж, купила для Вейвей намисто i взагалi радiла можливостi погрiтись на сонечку.
Три днi нас мусолили китайськi агенти, возили на зйомки реклами йогурта, фарбували нам лиця, як повiям, навiть Брайану, i змушували робити одне i те ж. Ми повиннi були сидiти всi за обiднiм столом, четверо iноземцiв та стiльки ж китайцiв. У рекламi ми обiдали дуже жирними китайськими стравами i активно мiж собою спiлкувались. З часом прикидалися, що вже добряче наiлися, i тут Кiм дiставала з сумочки чудо-йогурт, формула якого була розроблена у Швейцарii i який допомагав перетравлювати iжу. Всi ми радiли i починали iсти йогурт. І тодi ми, згiдно з рекламою, переносились з ресторану на прекрасний пляж, такий собi рай на землi.
На четвертий день зйомок нас нарештi повезли на пляж.
Там ми ще пiвдня прикидалися, що цей йогурт вирiшив усi нашi проблеми, i пiсля цього зйомки закiнчились майже для всiх, окрiм Рити та одного китайського парубка. Згiдно з сюжетом реклами, наприкiнцi всього дiйства вони закохувалися i йшли, тримаючись за руки, вздовж берега, пiд захiд сонця, грала романтична музика, i реклама нарештi закiнчувалась.
Таким чином, ми вiдiйшли вiд гарних краевидiв з пальмами i чистим пляжем у бiк справжнього Хайнаню. Ми йшли вздовж узбережжя, i iнколи над берегом стояв будинок чи два, з купою смiття, вивернутого прямо з будинку в бiк моря. Я жалiлася на це свинство i порiвнювала таку поведiнку з Украiною – у нас би нiхто не захламлював так власний двiр, тим паче якщо хата стоiть на березi моря.
Менi згадалися украiнськi села з фарбованими воротами i квiтами над дорогою i в дворi, хазяйновитими бабусями в квiтчастих хустках i з посмiшками на обличчях i сонячнi зайчики, що стрибають вiд хати по подвiр’ю.
У мене завжди хорошi спогади асоцiйованi з хорошою погодою, не пам’ятаю жодноi хорошоi подii, яка б зi мною трапилась у дощ чи в холод. Саме тому я зараз на островi, а не в зимовому Куньмiнi.
Поруч з трохи забрудненим пляжем стояв трохи розвалений пляжний бар, i у пiску лежали дошки для серфiнгу, а в барi сидiли i смiялися, судячи з iх вигляду, серфери. Ми пiдiйшли до хлопцiв i почали говорити з ними китайською. Менi було соромно, що я розумiла гiрше за всiх, але в основному все було ясно, хлопцi були привiтними i могли пояснити нам все на пальцях. Вони були китайськими серферами. Я була, якщо чесно, здивована, навiть стаття у Вiкiпедii не згадувала про такий феномен, як серфiнг на Хайнанi, але в Китаi немае чому дивуватись – тут настiльки багато людей, що на кожне заняття знайдеться своя група зацiкавлених. Я навiть знаю скалолазiв та байдарочникiв у Юньнанi.
Деякi з хлопцiв виглядали зовсiм молодими, а дехто мав дуже доросле обличчя, але всi були в прекраснiй формi. Вони пояснили, що на Хайнанi серф не такий хороший, як, наприклад, в Індонезii чи на Фiлiппiнах, але нам пощастило, що ми приiхали саме на цей пляж, бо саме тут i зависае бiльшiсть серферськоi тусiвки острова. Про що ми зможемо переконатися ввечерi. «Ввечерi? – кажу я. – Я думала, ввечерi на хвилях небезпечно». «Це правда, – погоджуеться серфер Лi Му. – Увечерi ми не катаемось на хвилях, але у нас буде вечiрка. Сьогоднi, саме в цю суботу, святкуватимемо рiчницю вiдкриття першого серферського бару на Хайнанi, який зветься «Бо», – ми влаштували з цiеi нагоди мiнi-турнiр, на який приiхали нашi друзi з Фiлiппiн». Класно, оце нам повезло, – знялися в рекламi йогурта, ще i з серферами затусили. «А можете нас навчити основ серфiнгу? Ну так, щоб я могла хоч на двi секунди встати i проiхатися по хвилi?» – не вгавала я. «Це треба спецiальнi борди для початкiвцiв, вони у нас на сховищi, завтра можете поiхати з Лiу Лонгом, а вiн заодно потренуеться давати уроки, вiн у нас стажуеться. Також я б порадив iнший пляж».
Класно! Я завжди хотiла спробувати, але все боялась вiдчути себе iдiоткою i нiколи не наважувалась. А тепер, коли нашi знайомi нам допоможуть, я вiдчуваю, що це не важливо, впаду я чи встану, головне взяти участь у цiй затii.
Ми всi втрьох поiхали до готелю, щоб перевдягтися до вечiрки та почекати на Риту. Вийшовши з таксiвки, ми купили пива, смажених горiшкiв та соняшникового насiння i гуляли брудним пляжем уздовж дороги. Менi було так хороше на душi – втекла з роботи, iду пляжем, завтра вчитимусь кататись на серфi. Ну i що, що тут трохи брудно? Зате люди навколо привiтнi i посмiхаються. Свiт неiдеальний, i я його все одно люблю, так само, як i цю краiну, повну протирiч i нiсенiтниць.
Коли повернулися Рита з кавалером (в рекламi вони закохались одне в одного, i в реальному режимi, очевидно, могло статися те саме), ми були вже трохи пiдвипившими, сидiли iз щасливими посмiшками на березi моря i дивилися на бабунь, якi охоче та енергiйно танцювали своi напiвтанцi-напiваеробiку, трохи збиваючись з ритму, але з посмiшкою до вух. Я часом доеднувалась до iх танцiв, а коли стомлювалась, сiдала назад до пива, зернят i розмов.
Кiм купалась у нiчному морi, а ми з Брайаном балакали. Йому дуже подобалось iсти смаженi соленi зернята, i вiн не розумiв, чому в США нiхто iх не iсть. «Це тому, що у вас е бургери i картопля фрi, i люди не розмiнюються на такi дрiбноти, як зернята, якi ще й лущити треба», – казала я. Брайан погоджувався смiючись. «Але насправдi, – сказав вiн, – проблема ожирiння в Штатах настiльки серйозна, що вона вже перевершила всi нашi досягнення, люди буквально стають iнвалiдами за життя через неправильне харчування i продовжують працювати на цi ж великi корпорацii, якi iх годують непотребом».
Я пережила була це на своiй шкiрi. Колись, поiхавши до США на стажування на два мiсяцi, я не iла майже нiчого, але все одно набрала п’ять зайвих кiлограмiв. Так ми i говорили «за життя», поки Рита не пiдiйшла ззаду i не запитала про нашi подальшi плани.
«Сьогоднi конче треба знайти магiчнi грибочки, – бадьоро вимовив Брайан. – Я вже поговорив з тим Лi Му, i вiн сказав, що на вечiрцi буде один чувак, який iх продае». Я не хотiла навiть думати про це, враховуючи мiй недавнiй не такий вдалий досвiд вживання сиропу вiд кашлю, але Брайан мене запевняв, що то натуральне, i все буде по-iншому. «В будь-якому випадку iдемо на вечiрку, а там вирiшимо, Ок?» Ну поiхали.
Ми запхалися вп’ятьох в одне таксi i поiхали назад до трохи розваленого бару, i коли приiхали, вечiрка вже починалась – голосно грала музика, i всi ходили з пластиковими стаканчиками пива; бiля моря хлопець з довгим волоссям i голим торсом крутив вогнянi кулi на пляжi, я посмiхалася.
– Ну що? – запитав Лi Му.
– Ну нiчого, давай знайом нас з серферською тусiвкою мiста, – вiдповiла Кiм.
Хлопцi бiля бару посмiхалися i простягували нам пластиковi стаканчики з пивом, я тримала пиво в руцi i оглядалась навколо – не знаю, що там в головi у тих серферiв, але виглядають вони супер, можна було б знайти собi тут хлопця, якщо вони ще вiльнi.
Брайан взяв мене за плече i повiв кудись за бар i вздовж моря, там на нас чекали Лi Му та Кiм. Все-таки Брайан вмовив Лi Му знайти магiчнi грибочки, i сьогоднi я спробую iх вперше.
Вони були свiжими, i на кiнчиках бiля корiння була земля, Брайан сказав менi добре вимити цю землю, бо гриби ростуть у коров’ячому лайнi, i краще менi його не iсти, можна пiдчепити якiсь бактерii. Я довго мила гриби у водi, потiм поклала весь пучок в рота i ретельно жувала, довго i концентровано. На смак нагадувало свiжi шампiньйони, якi я iнодi кладу в салат, але пiд зубами хрумкала земля i було несмачно, тому я запила пивом i пiшла знайомитись з серферами.
Я не вiрила в те, що цi гриби якось на мене зможуть подiяти, хiба спричинять мiнiмальне отруення чи посилення похмiлля назавтра. Я пiдiйшла до фiлiппiнця, який зайняв друге мiсце на турнiрi, i ми почати розмовляти. Ми стояли в морi на виходi з бару i дивилися на вивiску, де яскравим кольором жовтого маркера був написаний iероглiф «Бо» – Хвиля. Вiн розповiдав менi про серф на Фiлiппiнах, i тодi iероглiф на барi почав збiльшуватися i зменшуватися у мене на очах, i змiнювати кольори. Я закрила очi i вiдкрила iх знову, та iероглiф не переставав вiбрувати.
Мабуть, те, що я з’iла двадцять хвилин тому, почало дiяти. Я попросила у Кiм цигарку i запалила. Цигарка обпалила моi легенi м’ятною свiжiстю. Моi легенi здалися менi неосяжними i безкiнечними, як небо, i я могла втягнути в себе дим вiд цiлоi сигарети. Ментол нiжно холодив моi губи та язик, я була в нiрванi. Весь вечiр я продовжувала палити цi, як менi здавалося, сонячно-теплi, м’ятно-прохолоднi ментоловi цигарки, якi ще бiльше розширювали мою свiдомiсть.
В якийсь момент я вiдчула себе дуже щасливою, я не знала, скiльки часу минуло, я стояла по колiна в морi i поруч нiкого не було. Солонi морськi хвилi лоскотали менi ноги, а солодкi хвилi щастя вiбрували у всьому моему тiлi. Я не вiдчувала нi плину часу, нi вiтру, нi прохолоди. Менi здавалося, одна моя частина розчинилася у морi, а iнша плавно розчинялася у небi, думки танцювали у пустотi, i погляд заворожливо зупинився на кронi дерева. Я бачила кожну маленьку детальку листочкiв, вiд стебла до жилок, як вони разом гармонiйно колихалися у темрявi, i тут я вiдчула тепло мiж ногами – я пiсяла в море. Все у менi вимкнулось у той момент, а фiзичнi процеси продовжували йти самi.
Раптом щось вибухнуло, це мене жахливо налякало, i я сiла в море, здавивши у руцi пляшку вiд пива. Потiм я побачила у небi яскравi iскри червоного кольору. Я не могла поворухнутись, тiло менi зацiпенiло i процес мислення також, я закрила з переляку очi, i передi мною постала страшна картина вибуху у Хiросiмi, з грибоподiбною хмарою диму. Здавалось, тут станеться зараз таке саме. Я вiдкрила очi – iх заслiпили кольоровi феерверки, якi розсiялись у небi свiтлими барвами – серфери святкували рiчницю.
Так я i сидiла, заслiплена, поки мене не знайшла Рита. Вона витерла мене серферським рушником, одягла на мене свою запасну сукню з довгими рукавами i повела на пляж подалi вiд вогнiв бару. З кожним кроком у темряву менi ставало легше дихати i бачити, i я знов запалила ментолову цигарку. Ми прийшли на мiсце, де на ковдрi лежали Брайан i Кiм i дивилися на зорi. Я теж лягла поруч, менi стало дуже затишно, я скрутилася в ембрiонний клубочок i розглядала всесвiт, всi мовчали.
Я згадала про те, як ми з Вейвей йшли сходами довжиною три кiлометри, i менi тодi здавалось, що мiстечко Далi ось вже зовсiм близько. Я згадала, що всi великi досягнення починаються з маленьких успiхiв. Я не дуже впевнена в тому, чим саме менi потрiбно займатися у цьому життi, але я знаю, що маю пристрасть до багатьох речей, i менi необхiдно лише трошечки дисциплiни, щоб пiдтримувати цю пристрасть у поганi дощовi днi, коли не хочеться нiчого робити, i я, можливо, знайду свою велику мету.
Сама того не помiтивши, я згадала все це вголос, i Кiм, як справжня американка, одразу мала вiдповiдь на мою проблему. «Тобi треба зробити список i слiдувати йому, список з тридцяти речей, якi ти мала б виконати до тридцяти рокiв». «Але ж я себе знаю, – заперечила я, – якщо менi дати шiсть рокiв на виконання якогось завдання, я почну його робити в останнiй шостий рiк». «Ну тодi зроби список iз 25-ти пунктiв, якi треба виповнити до 25-ти рокiв», – запропонувала Кiм. «Чудова iдея», – погодилась я.
Мене вже майже зовсiм попустило пiсля грибiв, i ми почали думати, що ж би такого я бажала зробити за цей наступний рiк. Треба бути реалiстом, але також дозволити собi мрiяти, мае бути якийсь баланс у цьому списку. Я у школi була вiдмiнницею i знаю точно, що дуже розчаруюсь, якщо не виконаю всiх пунктiв, але Кiм каже, що слiд писати те, чого хочеш, навiть якщо не знаеш точно, як ти це отримаеш. Ну добре, погодилась я, давай тодi допоможи менi придумати вiдправну точку – перший пункт, а далi, може, в мене фантазiя розiграеться.
Кiм все ще десь не на цiй планетi, вона задумливо потягуе цигарку i каже:
– Лiтати, я завжди хотiла лiтати.
– Я згодна, що треба мрiяти i шукати виповнення своiх мрiй, але, Кiм, я вчила у школi закони фiзики i майже впевнена, що полетiти ти можеш хiба згори вниз.
– Ну а чому не можна лiтати на паропланi, чи повiтрянiй кулi, чи з парашутом, чи навiть на лiтаку кiнець кiнцем?
– Ну добре, – погоджуюсь я, – цей пункт доволi гнучкий, тому з нього i почнемо».
«1. Лiтати», – записую я i дивуюсь своiй впевненостi в тому, що цього року я таки полечу (лiтаки не рахуються).
– Знаеш, я давно вже хотiла кинути палити, але менi так страшно, бо вже не уявляю себе без цигарки, i так часто пробувала це зробити i нiяк не виходить, – сказала я i запалила нову ментолову цигарку.
– Тодi треба записувати другим пунктом, – запевняе Кiм. – Головне – створити правильний намiр, а привести його в життя буде легко.
Брайан несподiвано прокидаеться i починае говорити про магiю рослин у Амазонii.
– Мiсцевi жителi Пiвденноi Америки, – каже вiн, – дуже вiрили у те, що у рослинах, як i в тваринах, живуть духи, i тому вони мають багато священних рослин. Аюваска серед них королева, одна iз наймогутнiших рослин у свiтi. У Перу пiд наглядом шаманiв проводять груповi церемонii, пiд час яких учасники п’ють аюваску i кожен вiдправляеться у власну подорож – самовiдкриття та пошук в собi.
Брайан теж спробував таку церемонiю, i йому стало чiтко зрозумiло, що його одне-едине призначення у життi – подорожувати, тому вiн зiбрав своi лахи у дорогому готелi Лiми, купив наплiчника i рушив автостопом до Болiвii.
Коли вiн про це оповiдав, менi аж мурашки по шкiрi бiгали – я чула жахливi iсторii про гангстерiв, якi у Пiвденнiй Америцi захоплюють автобуси i забирають у туристiв фотоапарати та айпади, вибивають вiкна у машинах, що чекають на свiтлофорi, i беруть за горлянки водiiiв, вимагаючи гаманцi та iншi цiнностi.
З Брайаном нiчого такого не сталося, як вiн вважав, це тому, що вiн чiтко знав, чого хотiв, i його у цьому охороняв янгол. Пiд час церемонiй аюваски Брайан познайомився з iншими туристами, серед них була одна дiвчина з Техасу, вона сказала, що побачила свое минуле життя, у якому вона когось вбила, i, виявляеться, вона себе так не любила усе теперiшне життя через те, що боялася собi пробачити. Іншому хлопцю рослина сказала, що вiн мае стати лiкарем, i вiн тепер вчиться у медичнiй школi, хоча перед тим кинув унiверситет на останньому семестрi.
Брайан розповiдав довго, i час знову зупинився. Я записала «Спробувати аюваску» ще одним пунктом свого плану на рiк.
– Що робить людей щасливими? – каже Кiм. – Зазвичай дуже тривiальнi речi – такi як iжа, оточення, стосунки, заняття сексом, пригоди. Уяви собi, чого б ти хотiла вiд наступного року свого життя, i запиши все це за пунктами. Як тiльки ти зможеш уявити, яким буде цей рiк, – де ти житимеш, у що вдягатимешся, що iстимеш, чим насолоджуватимешся, – записати 25 пунктiв того, чого хочеш досягти, буде зовсiм легко, – сказала вона.
Пiд впливом ii слiв та плином ментолового диму у менi вiдкрився нескiнченний потiк продуктивних думок – формулювання бажань i мрiй, якi виливалися на папiр, сьогоднi якимсь особливо гарним почерком.
Як тiльки я закiнчила писати, я лягла на спину i подивилась на небо. Воно вiдкривалося передi мною на 360 градусiв, я нiколи в життi ще не бачила такого неба – пустого i величезного, заповненого мерехтiнням зiрок i чорнотою темряви. Воно пульсувало i втягувало мене у свою пiсню, воно зупиняло мое серце, заявляючи менi тут i зараз про свою величeзнiсть та безкiнечнiсть. «Боже, – видихнула я, – заради такого неба варто жити».
Глава 7
Серфiнг
Ментоловi цигарки з самого ранку; неочiкувано знайдений список; укушена лопатка; катання на хвилях з пивом та без; про те, як смiттезвалище перетворюеться на магiчний куточок раю та про страх усвiдомлення власних бажань
Задзвонив будильник, i я захотiла викинути його з вiкна. Була дев’ята година ранку, i за годину нам треба було iхати вперше ставати на серф. Менi болiла голова i чомусь iще одна частина попи, якось навiть не болiла, а трохи пекла. Сьогоднi менi снився товстенький хлопець, трохи схожий на Шрека, i його лице не йшло з моеi пам’ятi, а якось трiщало в правiй частинi голови.
«Брайане, Кiмi, Рито, прокидайтеся!»
Вони спали на канапi утрьох, обнявшись, я застрибнула на них зверху i почала гамселити подушками.
– Я з тобою не розмовляю, – сказав Брайан, – ти мене вчора вкусила за лопатку.
ЩООО? Нiчого такого не було, я пам’ятаю тiльки пульсуючi iероглiфи i яскравi кольори, якi крутилися в мене перед очима всю нiч пiд звуки моря, i ще те, як я впiсялась, але я навiть не танцювала вчора.
– Ще й як танцювала, кусалася i не хотiла iхати додому, це тому, що ти пила пиво – алкоголь робить людей агресивними, – промичала Рита i кинула в мене подушкою.
Я все ще була у вчорашнiй Ритинiй сукнi з великими кишенями i вийшла на балкон запалити вранiшню цигарку. Я завжди палю вранцi пiсля вечiрок, i це погiршуе похмiлля. Коли я дiставала запальничку, з кишенi випав шматок паперу, я запалила цигарку, вона була ментолова i менi подобалась, пiдняла папiрець, розгорнула його i почала читати:
25 до 25-ти
1. Лiтати
2. Кинути палити
3. Навчитися кататись на серфi
4. Випити аюваску
5. Поiхати на Фiлiппiни
6. Зробити татуювання
7. Поiхати на вiпасану
8. Вигнати самогонку
9. Стати на голову
10. Спробувати секс з дiвчиною
11. Виростити рослину
12. Перевiрити статтю про закохуванiсть
13. Танцювати пiд дощем
14. Придумати новий рецепт тiстечок/печива
15. Пройти Пасифiк трейл
16. Пошити сукню
17. Написати вiрш
18. Спробувати новий вид спорту
