скачать книгу бесплатно
Михайль Семенко
Ростислав Григорович Коломiець
Знаменитi украiнцi
Михайль Семенко (1892–1937), основоположник i теоретик украiнського футуризму, поет, фiлософ, скрипаль, був трагiчною i надзвичайно яскравою особистiстю украiнськоi лiтератури, невиправдано забутою у часи «соцiалiстичного реалiзму». Все переплелося у його життi й творчостi: революцiя як всесвiтнiй переворот, революцiя як переоцiнка художнiх цiнностей украiнського мистецтва, безкiнечний пошук нового, незвiданого – як прорив украiнського мистецтва до европейського культурного простору. Епатажна людина, урбанiст, футурист, Михайль Семенко був поетом високоi екзальтацii духу. Як i бiльшiсть талановитих митцiв поколiння Розстрiляного Вiдродження, вiн був звинувачений в активнiй «контрреволюцiйнiй дiяльностi» й страчений на Соловках.
Ростислав Коломiець
Михайль Семенко
© Р. Г. Коломiець, 2019
© С. М. Кошелева, художне оформлення, 2019
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2009
Епатаж Михайля Семенка (Замiсть передмови)
Хто ж я справдi, як «рiч у собi»? Чи поет, чи фiлософ, чи великий скрипник?
Михайль Семенко
Зверненням до постатi видатного i загадкового украiнського поета-шукача Михайля Семенка я зобов’язаний поету, письменнику, лiтературознавцю Сергiю Жадану, який у своiй творчостi став зв’язковим мiж украiнським мистецьким авангардом 20–30-х рокiв минулого столiття i нашим часом. Так, це той Жадан, який написав кандидатську дисертацiю про Семенка, а потiм з’явився у кiнострiчцi Олеся Санiна «Поводир» в образi Михайля Семенка, промовляючи його поетичнi рядки. Вiн звертаеться до мене – до нас з промовистим посланням:
– Любий друже! Ти навiть не уявляеш, наскiльки пластичною й невротичною (теж, до речi, семенкiвське слово) може бути украiнська поезiя. Ти навiть припустити не можеш, що може зробити з нею людина зi здоровим почуттям гумору та мiцними нервами. Тобi навiть на думку не спадае, наскiльки украiнська поезiя може вiдрiзнятись вiд усього того, що украiнською поезiею називають. Тож чим скорiше вiдкривай для себе… Тепер ось знаю, що вiдповiсти, коли час од часу просять порадити щось для читання. Читайте Семенка. Вiн принаймнi незрозумiлий… Незрозумiлий? Уже цiкаво…
Згадки про дивовижну поезiю Семенка я знаходжу у щоденнику моеi бабусi, поетеси символiстського кола Наталi Козловськоi (Родiоновоi). Вона радить не читати вiршi Семенка, а промовляти iх, причому – на рiзнi голоси, i не робити пауз там, де, всупереч граматицi, поет не ставить роздiлових знакiв. Як це? Незрозумiло…
Михайль Семенко здiйснив в украiнському мистецтвi XX столiття те, що до нього нiхто не робив, тому й незрозумiло. Одразу не зрозумiло. Справдi, милуватися, захоплюватись вiршами Семенка непросто, тут я погоджуся з моею бабусею-символiсткою, як погоджуюсь i з тим, що нам належить прилучитися до таемницi його творчостi – й тодi розкриються ii принади.
Вiдродження iменi Михайля Семенка почалося з-за кордону. У 1978–1986 роках першим зробив спробу дослiдження украiнського футуризму та фактично вiдкрив свiтовi поета Михайля Семенка лiтературознавець, професор вiддiлу сучасних мов i культурологiчних студiй Альбертського унiверситету (Канада) Олег Ільницький. Доклали плiдних зусиль для того, щоб повернути до читацького обiгу творчiсть Семенка, поет i письменник Сергiй Жадан, лiтературознавець, член-кореспондент НАНУ Микола Сулима, мистецтвознавець, так би мовити, iдеолог украiнського мистецького авангарду, мiжнародний експерт мистецьких творiв Дмитро Горбачов, поетеса, критик, лiтературознавець Анна Бiла, спiворганiзатори мистецького заходу «Рiк Семенка» поетеса Любов Якимчук i поет Олег Коцарев, за що i висловлюю iм щиру подяку. Але менi б не хотiлося, щоб читачi опинились наодинцi пiд жорстким тиском наукових тлумачень i науковоподiбних осмислень. Бо, навiть прийнявши до уваги цi дослiдження, чи можна вважати, що iм’я Семенка повернуте до iсторii украiнськоi лiтератури, до сучасних читачiв? Питання, як на мене, риторичне. Пiдступитись до Михайля Семенка з нормативними критерiями мистецтвознавства – рiч безнадiйна. Я пишу цю книгу у жанрi емоцiйного мистецтвобачення: поменше науковоi термiнологii, хоча ii й не уникнути, побiльше почуттевих вражень i фантазувань з приводу…
Але все це е приводами для написання книги про поета-провидця Михайля Семенка. А мотивацiею для цього стала потреба вiдбудувати у XXI столiттi iсторiю украiнськоi художньоi культури XX столiття, понiвечену бiльшовицьким режимом. Цьому була присвячена моя книжка «Лесь Курбас», яка вийшла у видавництвi «Фолiо» в серii «Знаменитi украiнцi» у 2016 роцi, а також iншi видання з цiеi серii – «Остап Вишня», «Гнат Хоткевич» i «Михайль Семенко».
* * *
Михайль Семенко… Все переплелося у життi i творчостi цiеi яскравоi й пристрасноi особистостi: революцiя як всесвiтнiй переворот, революцiя як переоцiнка художнiх цiнностей украiнського мистецтва, безкiнечний й безгарантiйний пошук нового, незвiданого – як прорив украiнського мистецтва до европейського культурного простору.
І скiльки неймовiрних гiпотез щодо його творчостi дiйшло до нашого часу! Скiльки легенд з його життя! Скiльки плiток!..
Ким же насправдi вiн був у життi, у творчостi – поет з дивним iменем Михайль?
А тепер приготуйтесь. Такого ще не знав украiнський поетичний свiт!
Ось його «Автопортрет» – розписуеться, нервово розщеплюючи слова на суголоснi частинки з рiзномовними складовими, тобто анаграмуючи[1 - Анаграма (вiд грецьк. ???- «пере» й ?????? – «лiтера») – лiтературний прийом, в основi якого – перестановка лiтер або звукiв певного слова (або словосполучення), що в результатi дае iнше слово або словосполучення.] слова:
Хайль семе нкоми
Ихайль кохайль альсе комих
Ихай месен михсе охай
Мх йль кмс мнк мих мих
Семенко енко нко Михайль
Семенко мих михайльсе менко
О, Семенко Михайль!
О, Михайль Семенко!
Тут i нiмецька вимова – «хайль», i украiнська «хай», i арабська – «охай», i сексуальне «кохайль», а в результатi конструюеться очiкуване, тримайте – Семенко Михайль – поет, фiлософ, скрипник. То що це? Заум? Розiграш? Чи бажання привернути увагу до себе, такого складного i неповторного?
Як це помiтили не тiльки ми з вами, в «Автопортретi» «частини iменi та прiзвища нiби пересипаються при поворотi мистецького окуляра, утворюючи завжди новий вiзерунок». А навiщо?.. В бажаннi хiрургiчно препарувати свiй розчерк, щоб побачити, що ж там всерединi? Можливо. У цьому уламкоподiбному поетичному розчерку мiститься ключ до прочитання семенкiвськоi поезii, в якiй варто шукати не стабiльностi змiсту i застиглостi формоутворень, але саме неусталенiсть змiсту i динамiку формоутворень? Ймовiрно.
А щодо «розтину» зовнiшностi людини в iм’я виявлення ii сутностi – нiчого дивного: звичний способ художнього вiдтворення дiйсностi у творчостi европейських авангардистiв першоi половини XX столiття. Згадайте хоча б «Автопортрет» Пабло Пiкассо, де митець, нiби розiтнувши свое обличчя, зобразив себе одночасно у рiзних ракурсах – в анфас, профiль, труакар… А тепер уявiть собi поруч поезоживопис – живописний «Автопортрет» Пiкассо i поетичний «Автопортрет» Семенка… Спiльний пiдхiд до художнього самозображення…
* * *
Навiть у круговертi непростих мистецьких доль людська i творча бiографiя Семенка вражае такими контрастами падiнь i злетiв, таким поеднанням простого й непояснюваного, викликаючим захоплення чи несприйняття, що, коли вiдтворюеш його образ, не уникнути слова «легенда»…
Не хотiв би, щоб ви, шановний читачу, опинились пiд жорстким пресом тлумачень i осмислень. Тож, неупередженi, наблизимось до його, не буде перебiльшенням сказати, скандальноi постатi. Уявiмо ii живою, у русi, у змiнах.
Семенка за життя звинувачували у рiзних грiхах i «злочинах»: як поета – за епатаж, позерство, саморекламу, як людину – за безсоромнiсть, навiть хулiганство.
…Одразу пiсля написання «Автопортрета» Семенка з’являеться пародiя на нього:
Заслiпнивсь до одчаю
Чаю.
Семенка читати стану.
тану!
ану.
ну.
Позiхаю,
хаю.
аю.
ю.
Сплю.
Викрити пiдробки «пiд Семенка» не становило б складностi, якби вiн сам часом не опускався нижче свого рiвня, визнаймо, бувало й таке…
У душевному просторi i, вiдповiдно, у художньому свiтi украiнського поета Михайля Семенка вiдбувались безкiнечнi модуляцii i метаморфози духовностi, якi вiн вiдкривав людям, i це надзвичайно збуджувало сучасникiв.
…Ось Семенко привселюдно манiфестуе: «“Кобзар!”» Кидае виклик украiнськiй громадi, яка готувалась до вiдсвяткування 100-рiччя вiд дня народження Тараса Шевченка, – посмiв посягнути на святе. Розгнiваний батько готовий був вiдректися вiд сина!
…Ось Семенко у лiричнiй, сказати б, iнтимнiй сповiдi переможно оспiвуе акт кохання, подумати тiльки (заплющiть очi, закрийте вуха, надцнотливi) – статевий акт. І це в украiнськiй лiрицi! Дехто обурювався – порнографiя!
Вiн жив вiдкрито, його життя проходило на очах у всiх. А у посякденнi його поведiнка, в узвичаеному розумiннi цього слова, була далеко не бездоганною. Й не дивно, що навколо його iменi накручено стiльки напiвправди i брехнi, що навiть сьогоднi, з висоти часу, у цьому непросто розiбратись. Так, поголос не пощадив Семенка. Деякi його людськi слабкостi ставились йому за велику провину ще за його життя.
Плiткували, що вiн божився, нiби роздягнеться бiля пам’ятника Богдану Хмельницькому й покаже, яке в нього красиве тiло… Заспокойтеся, це образний вираз оголеноi душi поета.
Хулiганив? У жодному разi! Просто вiв, за його ж словами, «модерн-життя».
…Привселюдно сплачував своему другу поету Миколi Бажану перший гонорар – вручив дебютантовi шкiрянi штани, особливiсть яких полягала в тому, що вони… стояли! Розчулений отримувач гонорару дякував йому за оптимiстичне побажання. Ну, що тут скажеш…
…Якщо вiрити Оксанi Буревiй, дочцi опонента Семенка письменника Костя Буревiя, то Семенко, живучи у центрi Киева, на вулицi Володимирськiй, мiг зранку вийти у доброму гуморi на балкон i… помочитися вниз. Жарт, чи що? Якщо жарт, то несмiшний. Ну, це вже на совiстi Оксани Костiвни, яка, живучи у США, багато зробила для увiчнення пам’ятi батька. Але ж не за рахунок дискредитацii його опонента це робити? Та й чи могла Оксана Костiвна бути безапеляцiйним свiдком, адже на момент описуваних подiй iй ледь виповнилось сiм рокiв?..
…Доброзичливий Остап Вишня, сповнений поваги до мистецьких пошукiв Семенка, висловлювався делiкатнiше, мовляв, той мiг «подивувати i образити мiщанський смак»…
…А його дочка розповiдала, бувало, батько виходив з будинку i голосно казав: «Хочете, пiдемо кокаiну понюхаемо?» Дiти у дворi смiялися i розбiгалися…
Хотiв уже зупинитись у живописаннi колоритних подробиць щоденного буття епатажера. Хто з ким спав, хто скiльки пив i хто фонтанував з балкона – це лише колоритнi побутовi клаптики, якi у своему калейдоскопi до якоiсь мiри оживлюють образ митця, але чи допоможе це створити його образ? Любимо ми його не за ювелiрний секс чи гучнi п’янки, не, тим бiльш, за спосiб справляти… Про талановитiсть митця вони нiбито не свiдчать. Аж нiяк не свiдчать? Сучасник Михайля Семенка шанований ним французький художник-фовiст Анрi Матiсс, який вiддавав перевагу кольоровiй гаммi перед детальним зображенням об’екта, якось завважив, що ключ до творчостi митця слiд шукати помiж найдрiбнiших i нiбито незначних подробиць його повсякденного життя. То ж чи варто утилiтарно виокремлювати з його життя лише те, що, як нам здаеться, у найбiльшiй мiрi послуговуе створенню iмiджу видатного митця? Всi цi колоритнi побутовi подробицi дозволяють представити життя i творчiсть митця в узгодженнi з його власним темпераментом, характером, з оточуючим свiтом – динамiчно i емоцiйно. Та зрештою, всi цi свiдчення, навiть поголос – лише канва для роздумiв читача…
Отже, скандал – не заради скандалу? Скандал – як спосiб привернення уваги до себе, до своеi творчостi…
Що поробиш, отаким i увiрвався до украiнськоi художньоi культури – Михайль Семенко – у протилежностi оцiнок сучасниками його життя i творчостi. Там, де Семенко, – чекай скандалу, що у життi, що у творчостi. Ортодоксальна постать, вiн нiкого не залишав байдужим.
Ах, не можу бути нiким i нiчим я,
окрiм Семенка.
Вибачайте, ну, ось такий я, визнае поет, приймайте – не сприймайте, але, певен, повз не пройдете.
* * *
Так хто ж такий i що ж то за явище – Михайль Семенко?..
У 20-тi роки минулого столiття його творчiсть мае могутнiй громадський резонанс в Украiнi: вiд абсолютизацii – викликав захоплення у друзiв-митцiв: Миколи Бажана, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Юрiя Яновського, яких з часом наречуть видатними, – до повного несприйняття, викликаючи пiдозри у деяких колег, особливо так званих сексотiв (украiнського перекладу слова «сексот», тобто секретний спiвробiтник, немае…), якi, за завданням НКВС, винюхували в його поезii антирадянськi настроi, провокували на антирадянськi висловлювання, та магнетичного впливу на мiську студентську молодь – вечори футуристичноi поезii Семенка збирали по всiй Украiнi повнi аудиторii i, траплялося, закiнчувалися скандалами на мистецькому грунтi…
У 30-тi роки минулого столiття розгублений поет кидаеться на всi боки. Коли були лiквiдованi всi лiтературнi об’еднання, у тому числi знищено футуристичний часопис Семенка «Нова генерацiя», якийсь час незугарно клянеться у своiй вiдданостi радянськiй владi, щоб нiхто нiчого не запiдозрив… Марно намагаеться вписати непокiрний украiнський футуризм у нормативнi прописи методу створення мистецьких шедеврiв – загальнорадянського соцiалiстичного реалiзму… Вiдмовляеться вiд свого псевдонiма – i цим вiд футуризму? Чи заховав у глибини душi до кращих часiв, на якi уже й не сподiвався, своi мистецькi уподобання?.. Зрештою, замовкае…
Зловiсного 1937 року, в потоцi масового знищення украiнськоi творчоi iнтелiгенцii, на нього чекало ординарне i неминуче у тi часи: арешт, звинувачення у антирадянськiй терористичнiй дiяльностi, розстрiл. А далi…
«Далi», з наголосом на другому складi, якого вiн пропагував на сторiнках часопису «Нова генерацiя», для нього вже не було. І «далi», з наголосом на першому складi, – ще не було.
А було: вилучення з iсторii украiнськоi художньоi культури – не знайшлося мiсця, довгi роки повного забуття – «Хто сказав Семенко? Який Семенко?»
Хiба що останнiм часом – зарахований до когорти украiнського Розстрiляного Вiдродження – вiн непросто i, як побачите, несподiвано входить у сучасний украiнський культурний рух, але таки входить. Справедливiсть все-таки запанувала, шкода, що надто пiзно…
* * *
До чого я веду? Не сподiвайтеся, сучасний читачу, що закохаю вас у поезiю Семенка. Серед його численних строф-заклинань, строф-заiкань, строф-шифрограм виблискують справжнi поетичнi перли – i деякi з них ви обов’язково почуете. Так, коштовних перлiв менше, нiж ви очiкували. Та хiба цiннiсть перлiв вимiряеться кiлькiстю? Подекуди читачевi доведеться напружитись, щоб зрозумiти його поетичне послання. А iнколи, навпаки – розслабитись. Милуватись, захоплюватись поетичним мистецтвом Семенка взагалi непросто – вiдбудеться хiба що прилучення читачiв до таемницi його творчостi. Тож сподiваюсь здивувати i зацiкавити вас.
Проте мушу застерегти вас (та ви й без мене зрозумiли) – це дуже специфiчна поезiя, сповнена загадок, якi кортить розгадувати, – але ж нерiдко без очевидних розгадок; багатозначних натякiв, – але ж без видимих адрес; криптограм, якi кортить розшифровувати, – але ж без кодiв розшифрування; примхливих розломiв змiсту, нарочитих прозаiзмiв, навiть викличноi беззмiстовностi, якi спантеличують i змушують перечитувати поетичнi рядки, – але ж перечитувати вголос, ба навiть на рiзнi голоси i без пауз?!.
І ми побачимо i почуемо у вiршах поета: слово – перевернуте з нiг на голову; фразу – поставлену сторчма; вiрш – калейдоскоп несполучуваного!
І ми вiдчуемо настрiй поета: болiсне несприйняття буденностi, вчинки не за роздумом, а вiд душевних iмпульсiв, щастя вiд аромату кохання, жах вiд передчуття неминучого!..
Нiчого дивного, i приймiть це aпрiорi: революцiя для Семенка не мала полiтичного змiсту, це створення перевернутого свiту. Тож i поезiя для нього – образ перевернутого свiту. «Чому не можна перевернути свiт / щоб поставити все догори ногами?» – риторично запитуе поет, представляючись читачам. А це нiщо iнше, як протест проти рутинного сприйняття життя i творчостi:
