скачать книгу бесплатно
– Забув.
Я був вельми насторожений цим гостем.
А ви хiба не були б?
– Сьоднi всi нашi по вулицях швендяють.
– Якi вашi?
– Мертвяки.
– Тьху на вас, Степане Івановичу!
– Та вже що е, те е.
Я з острахом зиркнув у бiк вiкна.
– І багато вас? Таких? – спитав.
– Вистачае. Та не в тому рiч. У мене тут…
Мрець полiз рукою пiд полу свитки, i я не втримався – ледь не поклав на груди хресне знамення.
– Я ж тобi кажу – не лякайся, – прорiк на те мрець i виклав на стiл торбу.
Порився в нiй i видобув вiдти книгу та ще жменьку якихось маленьких кульок, що випромiнювали тьмяне мерехтливе сяйво.
А ще ж пак довгий згорток iз чорноi матерii з чимось важким усерединi.
– Ось, – мовив мрець, важко зiтхнувши. – Оце моя справа до тебе. На Чернiгiвщинi в одному з отаких, як цей, тихих хутiрцiв мешкае одна знайома нам обом особа, котрiй треба все це передати. І приглянути за тою особою на тяжких путях життя.
– Хто ж це? Хтось iз побратимiв? – кинувся я перебирати в пам’ятi живих i неживих друзiв юностi, котрi були якимось чином пов’язанi iз мерцем.
– Майже, – перервав вiн моi роздуми. – Ім’я Наталя Максимiвна Безрiдна тобi про щось говорить?
Я закляк.
Наталка – дочка покiйного отамана Максима, маленький теплий вузличок на руках у покiйноi панi Галини; я не знав, де вона, як вона, знав тiльки, що забрали ii отого злополучного лiта рештки козакiв Безрiдного кудись, невiдомо куди.
Перед очима проплили, наче воскреслi, молодi лiта.
– Отож бо, Хведько. Туди тобi й дорога. Вийшов уже час нам, мерцям, наглядати за нею. Тепер живим пора, – прорiк ще мрець. – А я пiду.
– Куди, Степане Івановичу?
– За Калинiв мiст. Там мене вже ждуть.
І вiн пiднявся з-за столу.
– Коли вирушати? – спитав я.
– Зараз же. Дорога сама тебе приведе.
– Зараз? В нiч?
– В нiч. Давай, Хведько. І не озирайся на прожите.
Мрець одягнув шапку, i в цю ж хвилю заспiвав перший пiвень.
З тим вiн i зник з моеi хати i з мого життя.
ІІ. Їхав козак полем, мiстом…
З Киева до Нiжина немала дорiженька.
Але рання тиха украiнська весна вела мене саме туди.
Я не знав, у якому хуторi жила Наталка, але менi, либонь, i не треба було знати.
Я iхав, куди iхалось, а на шляху менi то рiчка розлилась (казали мiсцевi – чорт греблю зiрвав сеi ночi); я прицмокував, бо зроду не вiрив у чортiв, i смикав коня за повiд в об’iзд; там лiс – кажуть менi: не iдьте, добрий пане, через лiс, там розбiйникiв зграя завелась, та такi лютi, що он у братового (або сватового) кума пiдводу з волами одiбрали, а позавчорiш дiвчата йшли з вечорниць з одного хутора в iнший навпростець, так усi повтiкали, а одну, що накульгувала, розбiйники тi спiймали…
Я кивав, не дослуховував, а все ж розвертав коня iхати через поле, i так мене дорога виводила куди менi треба.
А на полях же хiба не зустрiчав я чого чудного?
Наче кишiли цi землi та в цю весну всiлякою нечистю!
Ото заночував я раз у полi коло якоiсь дiбровки, там же до дерева коня припнув та й прилiг на торiшньому листi.
І дрiмалось, i не дрiмалось, а святий Великдень пройшов же, то ж я од туги незносимоi за свое життя, а разом з тим i од чогось свiтлого, яскравого, що пiдiймалось у душi, чим дужче я пiд’iжджав до славного полкового мiстечка, отак затiг неголосно:
– Добрий вечiр тобi,
зелена дiброво,
Переночуй хоч нiченьку
мене молодого.
Не переночую,
Бо славоньку чую,
Вже ж на твою, козаченьку,
Голову буйную.
Добрий вечiр тобi,
Та темний байраче!
Переночуй хоч нiченьку
Доленьку козачу.
Не переночую,
Бо жаль менi буде:
Щось у лузi сизий голуб
Жалiбненько гуде.
Ой як крикнув козаченько, – заволав уже я натужно од тих думок:
До гаю, до гаю
Наiжджайте, ворiженьки,
Сам вас викликаю!
І не помiтив зовсiм, що останнi слова доспiвував не сам.
– Гарно спiваеш, козаче, ой не мiг, не мiг, знаеш, утриматись, – почулась суха, наче шурхотiння житнього снопа, мова.
Передi мною, наче з-пiд землi, постав дивний, зарослий довгим волоссям, в пiваршина зросту чоловiчок.
Його оченята поблискували в променях вечiрньоi заграви, що саме розпливалась над полями i вiддаленими селами.
– Ви, пане, хто? – не зрозумiв був я. – Звiдки тут?
– Як звiдки? – здивувався пан. – Це ти тут, козаче, звiдки, а я тут хазяiн. Я польовик.
– Хто? – недовiрливо витягнув я.
– Та… махнув рукою пан i заговорив пiвшепотом. – Знаю, куди iдеш, знаю. І небезпеки там тебе жде аж три. А я… Ти слухай, не перебивай, – огризнувся пан, коли вгледiв якусь мою байдужiсть, хоч я перебивати й не збирався. – Так от. Я тобi у винагороду за твоi спiви повiм. Поiдеш перед самим Нiжином на пiвнiч до хуторiв, i там будуть болота. Ти людей там стрiнеш i з ними пiдеш. Іди в саму гущу болiт i людей за собою веди. Дехто iти туди вiдмовиться i пiде в iнший бiк – там вiн i згибне. А ти iди в самi болота. Оминай вогники вiддалених сiл уночi, бо то загибель. То селення покинутi, i там вiдьми з купальницями веснянок спiвають, лiто прикликають, зайдеш у таке село – не вийдеш бiльш. От. А в болотах ночами не спи. Три доби тобi потрiбно буде, щоб болота пройти – три доби не спи. Як хочеш, але видержи. Як виiдеш з болiт, тодi хоч i серед битого шляху простягнися, а в болотах, у хащах болотяних не спи. З тобою люди будуть – вони схочуть спати i спатимуть. І згибнуть тим. Їх уночi шерстистий подушить.
– Хто?
– Шерстистий. Демон лiсовий. Ворог мiй заклятий. І останне…
Я слухав не так уже й байдуже, менi стало навiть цiкаво.
– На останнiй день побачите мандрiвного дячка. Вiн буде складно говорити i повiсть, що йде з Чернiгова в один тутешнiй монастир в лiсах. Вiн ректиме, що знае дорогу i всiх проведе. Всi зголосяться i пiдуть з ним. А ти не йди. Нi единому слову його не вiр. То болотяник, злий дух болiт, а монастир той – мiсце безлюдне, лячне. І вiн, демон, супутникiв твоiх у драговину заведе, всiх до одного. А ти вийдеш на дорогу. І та дорога веде до хуторiв. То твоя дорога. Це перша небезпека.
– А друга?
– Друга на хуторi. Хутiр здаватиметься тихим i глухим, але то омана. Повного мiсяця бiйся. То хутiр вовкулачий, лихий. Тамтешнi вовкуни бояться людини, до котроi ти iдеш.
– Наталки?
– Тобi лiпше знати. Але до певного часу. Врештi в одну нiч вони переборють свiй страх, i тут починаеться вже третя небезпека. Серед людських ватажкiв, великих ватажкiв…
– Козацькоi старшини? – мовив я.
– Тобi лiпше знати. Так от, серед них е вурдалак. Знатного роду. І натравить на вас усе свое воiнство.
– На нас iз Наталкою?
– Побачиш. Оце головна твоя небезпека, той упир.
– І як ii, ту небезпеку, оминути?
– Їi не оминеш. Тут усе залежить од людини, до якоi ти iдеш.
– А… – ще мовив був я, але пан перепинив мене, взявши за руку.
– Все. Бiльше нiчого сказати не можу, i так усе сказав.
І тiльки тут я вгледiв, що то не волосся у чоловiчка довге – то в нього замiсть волосся житнi колоски, а лице i руки – чорнi, як земля.
І очi свiтяться червоним аж нiяк не од заграви.
В ту ж хвилю я прокинувся.
Над полями стояли вранiшнi тумани, i далеко на сходi займалась блiдо-рожева зоря.
В оддалених селах голосили когути.
Я зiбрався i рушив у дорогу.
І вже на першому чималому роздорiжжi згадав про той дивний сон, так легко забутий зранку. Там на роздорiжжi я надибав чотири запряженi волами пiдводи, що були повнi рiзного краму.
Добрi люди, що ними правили, були либонь усi до одного базарнi i жваво сперечались мiж собою. Там були чоловiки, жiнки та навiть двiйко дiтей-пiдлiткiв, хлопчик i дiвчинка, рокiв, мо’, по тринадцять-чотирнадцять од роду.
Я пiд’iхав ближче й спитав тих добрих базарних людей, як iхати до Нiжина, i вони менi майже в один голос повiли, що i самi туди iдуть, отож нам по дорозi, але iхати близ Чернiгова, мовляв, нiяк не можна, бо там на шляхах промишляють татарськi загони.
Я тому сказаному вiри не йняв i дорiкав добрим людям тим, що не можуть бусурмани чинити розбiй у цих мiсцях, у глибинi Украiни.
Менi перечили при цьому дуже завзято, а дехто висловив думку, що то нiякi не татари чинять беззаконня, то, мовляв, люди пана гетьмана Самойловича, котрому чимсь не догодили мiсцевi старшини.
– Нi, то Дорошенка! – кричав хтось iз возiв. – Із захiдноi сунуть. З-за Днiпра.
Врештi громада зiйшлась на тому, що iхати звичним торговим шляхом нiяк не можна, i треба пробиратись углиб заростей, туди, де сумирнi рiчечки Остер i Удай живлять древнi болота.
Тут я вперше i згадав баченого у снi польовика, i його слова згадав.
До вечора ми з добрими людьми стрiли ще декiлька чоловiк, що до нас приеднались i вже встигли розговоритись, перезнайомитись мiж собою.
Я припнув до пiдводи бондаря на ймення Матвiй свого коня, всiвся на краечок воза i, пихкаючи люлькою, з ним розмовляв.
– Знаете, як то лепсько, що ви оце до нас приедналися, – говорив Матвiй, додаючи у свою мову дивних словечок, бо був вiн iз Захiдноi ж Украiни родом i втiк iз рiдних краiв через свавiлля правобережного гетьмана.
– Ви ж людина вiйськова, зi зброею, та же i лепсько. А то розбiйники, розбiйники скрiзь, татари, козаки, москалi – всi розбiйники!
Я тiльки мовчки кивав головою i смалив люльку, щораз додаючи в неi тютюну. На землю спадав вечiр, сонце гасло, на пiвночi запалювались млявi зорi.
Повiтря було холодним, де-не-де по обидва боки битого шляху мелькав легкий туманець.
Ми iхали шляхом серед якогось зарослого бур’яном поля, а обабiч нього з обох сторiн височiли смуги лiсу. Десь далеко виспiвували ропухи i болотяне птаство.
Коли сонце i геть сховалось за обрiй, я став знiчев’я роздивлятись бiласту смугу Чумацького шляху над головою, розрiзняти по нiй путь, а жiночки на сусiднiх возах затягли:
– По дiбровi вiтер вие,
