скачать книгу бесплатно
Бузковий дим
Олена Дукельська
Зануритися в дивовижний свiт, де все дихае чаклунством, де героi добрi та вiдважнi, повнi надii та спiвчуття, Ви зможете прочитавши книгу казок "Бузковий дим".
Олена Дукельска
Бузковий дим
Помилка Принцеси Ночi
Коли всi люди на землi заснули, Принцеса Ночi попрямувала в одну з кiмнат королiвського замку, щоб зайнятися ворожiнням. Принцесi тiльки виповнилося сiмнадцять рокiв, i iй дуже хотiлося дiзнатися, хто стане ii судженим.
Фрейлiни боязко нагадали ii Високостi, що батьки категорично заборонили iй заглядати в свое майбутне. Король ночi i Королева зiрок лише приступили до виконання своiх прямих королiвських обов'язкiв. Вони наповнювали нiч ароматами трав i яскравим сяянням зiрок. А iх юна дочка зважилася без дозволу проникнути в дивну, ваблячу кiмнату, куди ii пускали лише пiд наглядом дорослих.
Марно фрейлiни намагалися утримати Принцесу Ночi вiд необачного кроку. Спадкоемиця престолу смiливо вiдкрила забороненi дверi. Дiвчина опинилась в тiснiй, заставленiй всiлякими предметами кiмнатi. Вона пiдiйшла до кришталевоi етажерки i узяла в руки дивну срiблясту кулю, яка переливалася зсередини, немов бензинова калюжа на сонцi. У цiй чарiвнiй кулi зберiгався елiксир, випивши який, можна було побачити грядущi подii. Для цього тричi необхiдно було виголосити страшне чаклунське закляття i випити чарiвну рiдину залпом. Принцеса старанно промовила жахливi слова, лише одного разу затнувшись, i випила елiксир. Що вона дiзналась залишилося для всiх загадкою. Але з того фатального дня юна, життерадiсна Принцеса засумувала i стала чахнути.
Кого лише не запрошували невтiшнi батьки до Принцеси. Кращi блазнi i веселуни королiвства намагалися розвеселити дiвчину. Знаменитi знахарi i iменитi лiкарi прописували iй рiдкiсне, але даремне зiлля та лiки. Засмученi мати i батько прагнули не покидати замок, боячись залишити дочку наодинцi з ii сумними думками. На землi встановилися темнi ночi, повнi страшних i дивних звукiв. Смуток розлився над свiтом.
І ось одного дня в замок прибув Лицар Ранковоi Зорi та попросив дозволу побачити хвору принцесу. Король ночi подумав, що це добрий знак. Безжурний, золотокудрий Лицар зможе допомогти його доньцi. Лицаря з шаною i великою обережнiстю провели в спальню Принцеси, звiдки вона давно вже не виходила.
Коли сяяння променистоi посмiшки Лицаря Ранковоi Зорi освiтило кiмнату i торкнулося блiдоi шкiри Принцеси, вона розплющила своi дивнi чорнi очi i з надiею поглянула на прекрасного парубка.
– Незрiвнянна дочка ночi, що сталося? Чим можу я допомогти? – Звернувся з повагою Лицар. – Я почув твiй вiдчайдушний заклик i мчався сюди, пiдганяючи хмари так, що на землю обрушилися небувалi зливи i град.
– Зловiсне майбутне чекае всiх, – слабким голосом вимовила Принцеса. – З хаосу з тьми вiдроджуеться Імператор Безоднi. Вiн мае намiр правити свiтом, i я побачила, як вiн веде мене до вiвтаря.
– Це неможливо, чудесна Принцеса. Всiм вiдомо, що Імператор Безоднi заточений в своiй печерi тисячi рокiв тому. І давно нiхто не чув про нього, – вигукнув здивований Лицар.
– Ти ж знаеш, що Імператора заточили там за допомогою потужного закляття. Я нещодавно зробила страшну провину: по дуростi своiй вирiшила заглянути в майбутне. Прошепотiвши заклинання, неправильно виголосила едине слово, i це перетворило час i простiр. Зникли перешкоди для Імператора Безоднi. До його повного звiльнення залишилося зовсiм небагато. І у вдячнiсть за свое позбавлення вiн захоче на менi одружитися.
– Що ти наробила, нетямуща Принцеса? Чому ти так довго мовчала?
– Менi було соромно признатися в скоеному. Але бiда така близька i неминуча, що мовчати бiльше я не можу. У одному зi своiх вiщих снiв я побачила тебе, Лицар Ранковоi Зорi, i хоч ранiше ми нiколи не зустрiчалися, менi приснилося, що ти зможеш здолати Імператора Безоднi.
– Принцеса знадобиться вся моя мужнiсть, а також твоя допомога.
– Я готова на все, щоб виправити свою безглузду помилку.
– Я негайно вiдправлюся до Старiйшин за порадою, а ти оповiсти всiх про небезпеку, що насуваеться. Якщо раптом я не встигну повернутися до того моменту, коли Імператор Безоднi поведе тебе до вiвтаря, просто тричi скажи йому: «Нi». Чи вистачить у тебе мужностi, Принцеса?
– Обiцяю тобi, що зроблю це.
– Багато хто здiйснюе помилки, Принцеса, але не всi намагаються iх виправити. Ось тобi каблучка з моеi руки. Якщо тричi обернеш ii на пальцi, то перетворишся на голубку. Я знайду тебе серед мiльйонiв голубок на землi, i ми будемо щасливi разом.
– Я чекатиму на тебе Лицар Ранковоi Зорi. А тепер поспiши до Старiйшин i вiзьми мiй шарф. Вiн допоможе тобi в бiдi.
Лицар Ранковоi Зорi негайно вiдправився до краю Всесвiту, де мешкали Старiйшини. Багато днiв йому довелося добиратися туди, не порахувати хмар, якi вiн загнав до останньоi краплi, не одну пару чарiвних чобiт вiн зносив по дорозi, перш нiж добрався до ворiт Пам'ятi.
Пройти крiзь цi ворота спроможний був лише той, хто дiйсно потребував ради Старiйшин, i чия рiшучiсть була настiльки велика, що вiн не боявся з'явитися перед ними. Інакше ворота забирали в бiдолахи його пам'ять.
Лицар спокiйно пройшов крiзь жахливi ворота i опинився бiля озера Безмовностi. На березi водоймища сидiли нещаснi, що прийшли сюди з цiкавостi або погорди. Тепер втративши пам'ять, вони виливали свiй жаль перед безтурботними водами озера. Їх слова зливалися з шепотом хвиль i втрачалися в прибережному пiску.
Парубок розв'язав шарф Принцеси ночi i по ньому, як по мосту перейшов на iнший берег. Тут тягнувся дивний сад, повний чарiвних дерев i дивовижних птахiв. М'яка трава кликала прилягти i забути всi турботи. Втомлений Лицар насилу стримався вiд спокуси. Вiн лише злегка забарився бiля дивовижного фонтану Безмовностi, струменi якого переливалися смарагдовими i рожевими кольорами, народжуючи веселку. Довкола фонтану лежали декiлька чоловiк, не в силах вiдiрвати свiй погляд вiд чудових картин, якi створювали бризки. Шум води зачаровував, заспокоював i обiцяв вiчне блаженство. Але думка про те, що Імператор Безоднi може захопити свiт i перетворити все квiтуче i живе в пiсок бiля своiх нiг, не давала Лицаревi спокою. Вiн обiгнув фонтан i попрямував далi.
Нарештi сад закiнчився, i широке поле вiдкрилося погляду Лицаря. В центрi поля бiля Вогню Вiчностi сидiли Старiйшини. Три убiлених сивиною старих, трьома палицями ворушили вугiлля вогню i вели неспiшну бесiду.
Парубок шанобливо поклонився Старiйшинам, i вони запросили його пiдiйти ближче.
– Ми знаемо, навiщо ти прийшов, Лицар Ранковоi Зорi, – звернувся до нього перший.
– Доки ти добирався сюди, Імператор Безоднi захопив вже чверть свiту, i сила його зростае з кожним днем, – промовив другий.
– Але ти зможеш його здолати, – пiдбадьорив Лицаря третiй.
– Тобi потрiбно набрати води з Фонтану Заспокоення, узяти вугiлля з Вогню Вiчностi i пiсок з берега Озера Безмовностi, – роз'яснив перший.
– Виклич на бiй Імператора Безоднi. Якщо ти зможеш витримати погляд його жахливих очей i вiдбити удари його безжалiсного меча, то знайшовши момент, кинь жменю пiску йому в обличчя, – продовжив другий.
– Вихор безумства охопить Імператора, тобi необхiдно обiйти довкола нього, виливаючи воду з Фонтану Заспокоення. Коли коло замкнеться, вiн замре на мить, негайно приклади вугiлля до його нiг. Полум'я Вогню Вiчностi охопить Імператора, i поединок буде виграний тобою. Використовуй шарф Принцеси, як захист пiд час битви, бо кращий наш захист – це любов, – закiнчив третiй.
– По дорозi назад збери в саду плоди чарiвних дерев, коли вийдеш за Ворота пам'ятi, з'iш iх. Вони допоможуть тобi швидше повернутися назад, – порадив перший Старiйшина.
– Якщо Принцеса ночi зумiе додержати свого слова, не злякавшись натиску Імператора Безоднi, Свiт можливо врятувати, – хором сказали старi на останок.
Лицар ретельно виконав ради Старiйшин: вiн узяв вугiлля з Вогню Вiчностi, зiбрав пiсок з берега Озера Безмовностi та наповнив флягу водою з Фонтану Заспокоення. Опинившись за Воротами Пам'ятi, Лицар з'iв один з чарiвних плодiв, i перенiсся у просторi та часi.
Тим часом Імператор Безоднi вже дiстався до замку Принцеси Ночi. Нiхто не змiг встояти пiд його спопеляючим поглядом. Марно про цю страшну небезпеку Принцеса всiх оповiстила заздалегiдь. В свiтi не знайшлося нiкого, хто б знайшов сили битися зi всемогутнiм володарем тьми. Вiн захоплював королiвства i князiвства, краiни i держави, перетворюючи iх на мертву пустелю. Адже лицарi i королi, простолюдини i князi – всi покiрно схиляли голову перед ним.
Настав день коли Імператор Безоднi з'явився перед Принцесою Ночi. Змахнувши пiдлогами величезного чорного плаща, вiн протягнув руки до Принцеси зi словами:
– Дякую дочка ночi, за допомогу в моему визволеннi. Ти гiдна стати Імператрицею Порожнечi.
– Але як же можна правити нiчим? – з трепетом запитали дiвчина.
– Ти навчишся, Принцеса, слiдуй за мною, – наказав Імператор.
І страшне передбачення збулося Імператор Безоднi повiв Принцесу Ночi до Вiвтаря. Їх дорога була усипана пилом, вiтер безжалiсно тiпав дорогий одяг i розвiвав волосся у них на головах. Страшне завивання пустошi супроводжувало iх дорогу.
