скачать книгу бесплатно
– Звичайно, на Озмин день народження в королiвському палацi буде велике свято i прийдуть усi нашi друзi.
То чи не спекти тобi гарний великий торт для Озми й обставити його свiчками?
– Просто торт, та й усе? – розчаровано вигукнула Доротi.
– До дня народження нiчого кращого не придумаеш, – вiдказала Чарiвниця.
– А скiльки свiчок мае бути на тортi? – спитала дiвчина.
– Просто рядочок, – вiдповiла Глiнда, – бо нiхто не знае, скiльки Озмi рокiв, хоч вона здаеться нам ще зовсiм дiвчинкою – такою свiжою та юною, нiби прожила зовсiм небагато.
– Торт не дуже схожий на подарунок, – не здавалась До-ротi.
– А ти зроби торт-сюрприз, – пiдказала Чарiвниця. – Пам’ятаеш дитячу пiсеньку про двадцятьох чотирьох дроздiв, запечених у пирiг? Звiсно, не конче тобi запiкати туди живих дроздiв, але можна придумати якийсь iнший сюрприз.
– А який же? – жадiбно спитала Доротi.
– Коли я тобi скажу, це вже буде не твiй подарунок Озмi, а мiй, – усмiхнувшись, вiдказала Глiнда. – Подумай гаразд, люба моя, i ти, я певна, придумаеш такий сюрприз, що дуже звеселить усiх Озминих гостей за бенкетним столом.
Доротi подякувала приятельцi, сiла в Червоний Повiз i сказала Кобилицi вiдвезти ii додому, до палацу в Смарагдовому мiстi.
Дорогою вона дуже серйозно обмiркувала той сюрпризний торт до дня народження Озми й нарештi придумала, що робити.
Тiльки-но вернувшись додому, вона пiшла до Озминського Чарiвника, що займав опоряджену для нього кiмнату в однiй з високих веж палацу, де вiн вивчав мистецтво чаклування, щоб бути готовим учинити такi чари, як звелить йому Озма для добра ii пiдданих.
Чарiвник i Доротi були давнi друзi й зазнали разом багато дивних пригод. Це був низенький лисий чоловiчок з гострими очима на круглому веселому обличччi, а що за ним не водилося нi бундючностi, нi пихи, то його дуже любив увесь народ Озу.
– Чарiвнику, – сказала Доротi, – я хочу, щоб ви допомогли менi зробити подарунок Озмi до дня ii народження.
