скачать книгу бесплатно
? Ой, як гарно. І як красиво! – згодилась Горобчиха, ? І квiти, i горобчик!
? Таких горобцiв не бувае! – сказав Сiрий горобець.
? А може, й бувають, ? заперечила його подруга.
? Не бувае таких горобцiв!
? А може, бувае!
? Не бувае! – дуже голосно закричав Горобець. – Я старший i розумнiший: я точно знаю!
? Гаразд, ? згодилась Горобчиха, ? не бувае. Не варто тобi так перейматися, дорогий!
Слухав iх намальований горобець, слухав i прикро йому стало:
? Як же не бувае, якщо я ось тут е! Я буваю, тобто я е!
Та оскiльки живi горобцi його не чули, вiн вирiшив iм довести, що насправдi iснуе. Дочекався ночi i, коли птахи заснули, усю iхню iжу розкидав.
Прокинулися вранцi сiрi горобцi, глянули – а iжа на землi.
? Дивно, ? промовили вони, ? хто б це мiг зробити, та й навiщо?
Наступного ранку знову все повторилося.
? Слiд би вистежити цього розбiйника, ? сказав Сiрий горобець.
? А давай прикинемося, що ми спимо, ? запропонувала Горобчиха, ? i будемо стежити.
? Так i зробимо!
Щойно стемнiло, птахи зробили вигляд, нiбито вони сплять, а самi стали спостерiгати через гiлочки. І бачать: намальований горобець поворухнувся, розправив крильця й злетiв, зовсiм як справжнiй. Покружляв над годiвничкою, а потiм усе зерно скинув на землю.
? Ах, ти ж розбiйник! – закричав Сiрий горобець. – Зараз я тебе провчу!
? А як же ти мене провчиш, якщо мене немае? – запитав Барвистий горобець. Вiн повернувся на свое мiсце i знову став намальованим.
? Навiщо вiн це робить? – не розумiв Сiрий горобець. – Навiщо шкодить нам?
? Ну, ти ж говорив «не бувае таких горобцiв, не бувае» – от вiн i образився. – пояснила Горобчиха.
? Гаразд, ? буркнув Сiрий горобець, ? бачу, що бувають! Лише не второпаю: навiщо?
? А я знаю.
? Ну, так поясни чи що!
? Бачиш, iз цього боку квiточки намальованi?
? Ну.
? Навiщо вони?
? Для краси!
? Отож i вiн так само, ? пояснила Горобчиха, ? i вiн теж – для краси!
? Гаразд, ? сказав Горобець, ? хай собi, аби лише нашу iжу не скидав!
? Отож-то, ? сказав Барвистий горобець, ? i нiчого було задаватися: ми тiльки сiрi, ми найгоробчiшi! Іншi теж бувають!
? Ну, добре, добре, ? сказав Кирилко, прослухавши казку. – А яка ж користь вiд краси?
? Вiд краси велика користь, ? пояснила Лiза. – На неi приемно дивитися, i настрiй полiпшуеться!
? Це правильно, ? згодився Букi. – Проте е один секрет.
? Секрет? – здивувалися дiти.
? Завтра я вам розповiм про нього.
Конячка
Наступного дня Букi пояснив дiтям, у чому полягае секрет.
? Свiт, у якому ви живете, схожий на дзеркало.
? А що вiдбиваеться у ньому? – поцiкавилися дiти.
? Всi вашi вчинки. От лише не вiдразу, як у звичайному дзеркалi, а через деякий час.
? Значить, якщо я роблю щось добре для когось, то у моему життi вiдобразиться це добре для мене?
? Так, ? пiдтвердив Букi. – Але, щоб це сталося, потрiбно запастись терпiнням i почекати.
? Чи довго доведеться чекати?
? По-рiзному бувае: iнодi 10 днiв, а iнколи i 10 рокiв. Та найважливiше – вiрити в те, що все станеться у свiй час.
Сьогоднi я розкажу про те, як один мiй знайомий хлопчик подружився з карусельною конячкою, i ще про те, як ця дружба додала в його життя багато хорошого.
____________________
Весною щонедiлi мама з татом приводили Михайлика в парк, де були рiзнi веселi атракцiони. Понад усе хлопчик любив кататися на каруселi. І завжди вибирав собi для катання конячку. Це була дуже красива конячка – розписана! Мишко так полюбив ii, що весь тиждень чекав на недiлю.
