скачать книгу бесплатно
Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбi
Свiтлана Журавель
«Мистецтво бути незалежною» – це книга для тих, хто хоче мислити по iншому.– Для тих подружнiх пар, спiльне життя яких перетворилося на непорозумiння.– Ця книга допоможе iм пiд iншим кутом подивитися на сiмейнi проблеми та побачити вихiд з будь-якоi конфлiктноi ситуацii.– В нiй зiбранi перевiренi рекомендацii та прийоми особистiсного росту та впливу.– Вона допоможе отримати незалежнiсть в шлюбi.Рекомендована до викладання у старших класах загальноосвiтнiх шкiл, технiчних закладах i ВНЗах.
Мистецтво бути незалежною
Або як стати щасливою в шлюбi
Свiтлана Журавель
Завдання мистецтва не в тому,
щоб копiювати природу,
а в тому, щоб виражати ii.
О. Бальзак.
Иллюстратор Свiтлана Журавель
Дизайнер обложки Свiтлана Журавель
Переводчик Свiтлана Журавель
Благодарности:
Свiтлана Журавель
© Свiтлана Журавель, 2021
© Свiтлана Журавель, иллюстрации, 2021
© Свiтлана Журавель, дизайн обложки, 2021
© Свiтлана Журавель, перевод, 2021
ISBN 978-5-0053-5837-0
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Передмова
Ця книга присвячена моiй доньцi, а також усiм, хто прагне мислити по iншому. Ідея написання цiеi книги викликана бажанням допомогти сiмейним парам не тiльки розiбратися з проблемою незалежностi чоловiка/дружини в подружнiх стосунках, а й надихнути iх на здоровi партнерськi взаемини.
Вона зiткана з багатьох батькiвських настанов i повчань доньцi. Пiзнiше виникла думка об'еднати всi цi роздуми в одну книгу, щоб вона стала корисною не тiльки моiм дiтям, а й усiм нащадкам нашого людства.
На перший погляд, вона нiби стосуеться лише жiнок, але це тiльки на перший погляд, томущо життя жiнки й чоловiка тiсно сплетенi сiмейними стосунками й розiрвати пiдхiд окремо до кожного, – просто неможливо. Тим бiльше, що на пiдставi сiмейних взаемовiдносин, – я насамперед висвiтлюю суть людськоi особистостi: ii вплив на шлюб та вплив шлюбу на неi. Ось чому ця книга буде корисною не тiльки жiнкам, а й чоловiкам.
І все ж таки, мое звернення буде направлене бiльше до жiнок. Чому? Та тому, що на досвiдi свого життя та зi спостережень за способом життя iнших сiмейних пар, виникае враження, що за часiв «темного середньовiччя», – мало що змiнилося. До сьогоднi мало хто (як жiнки, так i чоловiки) розумiе справжне значення вiльних i незалежних стосункiв мiж подружжям. Але ж це цiлком можливо!
Якщо подивитися в загальному значеннi «незалежнiсть», то кожен може назвати хоча б кiлька визначень даного поняття. Наприклад: свобода вiд впливу, вiдсутнiсть контролю, самостiйнiсть, вiдсутнiсть пiдпорядкованостi, свобода вiд чужоi волi, вiдсутнiсть влади над будь-ким, духовна свобода.
А ось ще рiзнi визначення незалежностi:
– Незалежнiсть – це вмiння чинити i вести себе, узгоджуючись бiльше з власними потребами, сприйняттями або оцiнками, а нiж з вимогами оточення або думками iнших людей;
– Незалежнiсть – це свобода думок i вчинкiв;
– Незалежнiсть – це критичний склад розуму i особлива проникливiсть;
– Незалежнiсть – це здоровий цинiзм i безумовна вiра в себе;
– Незалежнiсть – це здатнiсть вiдстоювати свою точку зору в будь-якiй ситуацii;
– Незалежнiсть – це бачення свiту через призму власного виховання.
– Незалежнiсть особистостi виражаеться в так званiй ассертiвностi поведiнки. Ассертiвность (вiд англ. Assert – наполягати на своему) – здатнiсть людини не залежати вiд зовнiшнiх впливiв i оцiнок, а самостiйно регулювати власну поведiнку i вiдповiдати за неi.
Це поняття близьке принципам гештальт-терапii:
«Я iсную не для того, щоб вiдповiдати твоiм очiкуванням; ти iснуеш не для того, щоб вiдповiдати моiм очiкуванням…».
Ось ми розглянули з вами рiзнi визначення незалежноi особистостi. Тепер давайте ж розберемося: як, ставши подружжям, ми можемо правильно будувати своi кордони в шлюбi один з одним i при цьому – бути незалежними.
Насправдi незалежнiсть в шлюбi – це не обмеження, введенi для вашого чоловiка чи жiнки. Ця книга не про те, як змiнити свого чоловiка чи дружину, як втиснути його (ii) в своi рамки, як змусити його (ii) зробити щось. Я наводжу приклади, як краще провести кордони в ваших стосунках, щоб створити такi обставини в сiм'i, якi б сприяли вашому спiльному особистому зростанню.
Адже нiхто не може заперечувати того, що жiнка також як i будь-який iнший чоловiк мае право виховувати в собi повноцiнну особистiсть. Адже, в стародавнi часи жiнка повноправною нарiвнi з чоловiками особистiстю – не вважалася. І тiльки в XIX в., лише в невеликiй кiлькостi жiнок сформувалося справжне розумiння концепцii незалежноi особистостi, та яким чином вона може застосовуватись в шлюбних стосунках.
Глава 1. Трохи iсторii: «Як загартовувалася жiноча свобода i незалежнiсть».
Чому ж так вийшло, що тiльки зараз деякi жiнки починають усвiдомлювати, що означае бути незалежною? Адже не так давно ще нашi дiди i прадiди забороняли нашим бабусям i прабабусям не тiльки бути незалежними, а й навiть думати про це. І лише з недавнiх часiв – панi «наважилися» вiдстоювати свою незалежнiсть. Початком таких змiн в суспiльствi поклав фемiнiстичний рух в Росii.
Фемiнiзм тодi формувався як громадський рух в серединi XIX столiття. Первинною метою жiночого руху було забезпечити жiнкам доступ до оплачуваноi працi та освiти. Пiзнiше головним завданням стало – добитися виборчого права для жiнок. Воно було досягнуте влiтку 1917 року, коли пiд тиском жiночого руху «Тимчасовий уряд» надав росiйським жiнкам всю повноту виборчих прав.
Пiсля Жовтневоi революцii бiльшовики спочатку спiвпрацювали з жiночим рухом. І завдяки такому союзу, фемiнiстки нарештi просунули тi реформи, якi не могли здiйснити десятилiттями. Але при цьому радянська влада все ж не схвалювала iснування незалежного жiночого руху, вважаючи його буржуазним.
Вона використовувала цей рух для реалiзацii власного проекту емансипацii, спрямованого на полiтичну i економiчну мобiлiзацiю жiнок в iнтересах держави. Багато проблем жiнок при цьому не вирiшувалися, i саме цi проблеми виявилися на порядку вже нового фемiнiстичного руху, що виник в кiнцi 1970-х рокiв в дисидентських колах.
Тодi вийшов альманах «Жiнка i Росiя». Його редакторами були Тетяна Горiчева, Наталiя Малаховская i Тетяна Мамонова. Пiзнiше, в 1980—1982 роках, команда почала видавати журнал «Марiя» i заснувала жiночий клуб.
Фемiнiстськi дисидентськi журнали були присвяченi проблемам, про якi замовчували в радянському суспiльствi. Вони робили особливий акцент на становище жiнок: висвiтлювали психологiчнi проблеми взаемин чоловiкiв i жiнок, проблеми сiмей, нерiвну участь батька i матерi у вихованнi дiтей, неповнi сiм'i, аборти, пологи, згвалтування, становище жiнок у в'язницi i бездомних жiнок.
Багато дисиденток-фемiнiсток були прихильниками християнських цiнностей. Тому деякi автори називають цей рух «християнським фемiнiзмом».
Реакцiя на жiночий рух тодi була досить суперечливою: вiд спiвчуття i солiдарностi до засудження i нерозумiння; багато хто взагалi вважав його «непотрiбним». За свiдченням Тетяни Горiчевой, жодна з учасниць колективу альманаху «Жiнка i Росiя», за винятком Тетяни Мамоновоi, не смiли називати себе «фемiнiстками».
Члени жiночого дисидентського руху тiсно спiвпрацювали з захiдними фемiнiстками, як перебуваючи в СРСР, так i згодом будучи в емiграцii. При цьому знайти спiльну мову iм часто було складно через значнi розбiжностi християнськоi спрямованостi радянських фемiнiсток i принциповоi антирелiгiйноi позицii захiдних.
Фемiнiзм на Украiнi з'явився приблизно 137 рокiв тому. У 1884 роцi в мiстi Івано-Франкiвську (тодiшнiй – Станiслав) з'явилося «Товариство росiйських жiнок». А у Львовi регулярно збиралися «жiночi вiче». Там вони завзято вiдстоювали рiвнi з чоловiками права на виборах, i вимагали у мiськоi влади дозвiл на отримання вищоi освiти.
Пiзнiше жiнки стали домагатися успiху в бiзнесi i в полiтицi, все частiше пiднiмати питання про дискримiнацiю i тиск. Боротьба жiнок за мiсце пiд сонцем привела до проблем в iх сiм'ях – домашнi обов'язки адже нiхто не вiдмiняв… Чоловiки, в свою чергу, стали скаржитися на «непередбачуваного» суперника у виглядi жiнки.
Нинi до фемiнiзму ставляться як до чогось негативного, недоручного. Не так вже й багато украiнок беруть на себе смiливiсть назватися «фемiнiстками». Одним нав’язали думку, що фемiнiстки – це «агресивнi чоловiконенависницi». У iнших причини простiшi. Як написала одна учасниця дискусii в Інтернетi:
«Мiй улюблений до слова поцiкавився, фемiнiстка я чи нi, а як тiльки я пустилася в розлогi мiркування на цю тему, тут же перервав мене жорсткою фразою: «Я не хочу вiд тебе чути слово «фемiнiзм» по вiдношенню до себе! Інакше …».
Як бачимо, милi жiнки, завойовування незалежностi давалося нам нелегко. Я сама застала той час, коли моi батьки виховували мене з домiшками iдеологii «кам'яного вiку». І тiльки тепер, навчаючись на власних помилках, я намагаюся виховувати вже своiх дiтей – в дусi свободи i незалежностi.
Як виявилося на практицi, це не таке вже й легке завдання. Чому? Та тому, що саме моему поколiнню доводиться синтезувати в собi отримане виховання i нове бачення даного питання. І вже, виходячи з отриманого результату, прищеплювати правильне мислення своiм дiтям.
Насправдi, якщо так подумати, виходячи з визначення «досконала особистiсть», жiнцi до сих пiр не дано в повнiй мiрi виховувати ii в собi. На завадi цьому стоять залишки «забобонiв» в в свiдомостi сучасного суспiльства. Адже, нiхто не заперечить той факт, що ставлення чоловiкiв до нас жiнок – декiлька упереджене.
Можливо тому, що вони мiркують собi: «Якщо дати жiнцi розвиватися як незалежна особистiсть, то виникне загроза самим втратити свою незалежнiсть, а жiнки стануть панувати над ними». То чому ж тодi такий страх не виникае в них у чоловiчому середовищi? Адже, не зважаючи на свое суперництво, вони всеж таки сприймають себе подiбних як рiвних i повноцiнних собi…
Я нi в якiй мiрi зараз не захищаю жiночу стать. Але недолiки жiнки стали недолiками лише тому, що вона ще не до кiнця усвiдомлюе, – якою мае бути незалежна жiнка й повноцiнна особистiсть. Адже, наше суспiльство ще до кiнця не визначилося, якими ж повиннi бути стосунки мiж чоловiком та жiнкою, та яка iх роль у вiдношеннях один з одним. Але я впевнена, що до справедливоi рiвноваги ми все ж таки з вами прийдемо.
Глава 2. Фiнансова незалежнiсть жiнки в шлюбi.
Чим приваблива iдея фiнансовоi незалежностi жiнки?
Коли жiнка стае фiнансово незалежною вiд свого чоловiка, та й, взагалi в цiлому, ii життя набувае багатiшого i яскравiшого сенсу. В результатi роботи над своею особистiстю вона набувае безлiч корисних речей. З одного боку – вона:
– Перестае сприймати гаманець чоловiка, як свiй власний;
– Не розкидаеться грошима на лiво та на право, починае економити, так-як своi фiнанси жалкiше;
– Перестае «клянчити»;
– Вже не грае роль «маленькоi дiвчинки», а сама забезпечуе своi жiночi потреби.
А з iншого боку – вона:
– Перестае сприймати чужу думку як свою;
– Бiльше не боiться приймати невiрне рiшення i отримувати за це догану;
– Реалiзуе свободу дiй, самовиражаеться;
– Стае незалежною в стосунках, i тим самим значно змiцнюе вiдносини зi своею коханою людиною;
– Справедливо оцiнюе ступiнь щастя, яке приносить в ii життя люблячий чоловiк;
– Може вiльно приймати рiшення про продовження або розiрвання вiдносин.
Я вважаю, що кожен незалежний чоловiк хоче бачити бiля себе цiкаву i впевнену в собi жiнку: зi своiми принципами та переконаннями; зi своiми iдеями i звичаями, а не залежну «сiру мишку», яка боiться залишитися одна в своему нудному й одноманiтному життi.
По-справжньому вiльне життя влаштоване так, що i чоловiки, i жiнки повиннi покладатися тiльки i виключно на себе. Любити – так. Довiряти – так. Допомагати – звичайно. Але единi ресурси, на якi ви можете розраховувати – це вашi власнi ресурси. Це не означае, що ми живемо в якомусь особливо жахливому свiтi. Звичайний свiт. Звичайнi люди.
«Незалежна жiнка – будуе свое життя, а залежна – руйнуе його»
Поруч з незалежною жiнкою змiнюеться i роль чоловiка в ii життi:
– На чоловiка бiльше не перекладаеться тягар вiдповiдальностi за виживання всiеi родини;
– Вiн стае партнером, супутником, з яким цiкаво бути поруч;
– Сiмейний бюджет i турботи цiлком можна дiлити навпiл, при цьому кожен може зберiгати недоторканнiсть свого особистого гаманця.
При такому пiдходi вже не вважаеться, що дружина повинна тягнути всi домашнi турботи тiльки на собi. Європейськi жiнки взагалi можуть дозволити собi навiть не вмiти готувати. Просто тому, що вони такi ж втомленi можуть прийти з роботи, i так само мрiяти понiжитися на диванi. В Європi дружини мають на таку поведiнку повне право i це не сприймаеться в европейському суспiльствi як щось негативне.
Бiльш того, жiнцi набагато простiше видiлити зi свого бюджету фiнанси на своi особистi потреби, наприклад на салон краси, спа-процедури, коктейль з подругами або няню на час корпоративноi вечiрки. При цьому вона не повинна кожен раз доводити чоловiковi про необхiднiсть придiлити час i грошi на суто жiночi потреби.
У цiй главi я торкнулася бiльше фiнансовоi незалежностi в шлюбi. У наступнiй я детально розповiм про те, як стати незалежною в мiжособистiсних стосунках з чоловiком.
Глава 3. Незалежнiсть в мiжособистiсних стосунках.
«Власнi кордони»
У цiй та в наступних главах, я буду говорити про взаемодiю мiж незалежною дружиною та незалежним чоловiком в умовах спiвiснування на спiльнiй, але в одночас, розподiленоi територii. Назву ii так: «власнi кордони».
На прикладi кордонiв приватних володiнь я спробую вам продемонструвати модель незалежних мiжособистiсних стосункiв у шлюбi. Уявiть собi, що ви е господарем якоiсь приватноi власностi. Так вам буде легше розiбратися: що i кому належить, а значить хто i за що несе вiдповiдальнiсть.
Отже, якщо в вашiй власностi е: будинок, город, сад, або квартира в багатоповерховому будинку, то це означае, що саме ви доглядаете за власними володiннями, оберiгаете iх вiд зовнiшнiх зазiхань i впускаете тiльки тих, кому довiряете.
Те ж саме вiдбуваеться й в мiжособистiсних стосунках мiж чоловiком та дружиною. Кожен з них мае «свою власнiсть» – це своi думки, вчинки, переконання, принципи, якостi характеру, здiбностi, таланти та душу вцiлому. Якщо два таких «господаря» проживають поряд, то вони стають сусiдами. Тепер вже вiд них обох залежить мирне або вороже спiвiснування.
Якщо ви обидва е повноцiнними зрiлими особистостями, то ще в самому зародку своiх вiдносин ви почнете позначати межi власного простору. І це цiлком справедливо!
Визначення особистих кордонiв – це:
– Запорука вашого щасливого спiвiснування в шлюбi;
– Пiзнання себе i iншу людину як особистiсть;
– Продовження самовдосконалення;
– Набуття нового досвiду в мiжособистiсних стосунках;
– Попередження i можливе запобiгання майбутнiх проблем у шлюбi.
Саме так виглядае iдеальний шлюб i iдеальнi стосунки. Але що робити, якщо шлюб виник спонтанно – з ряду причин, не пов'язаних з особистiсним зростанням: коли двое, ще не досягнувши зрiлостi i пiд впливом гормональних сплескiв в органiзмi, – кидаються «у вир з головою»? З часом, абсолютно не пiдготовленi до спiльного життя, – вони часто роблять помилки, – якi в свою чергу несуть своi певнi наслiдки.
Шлюб – це серйозне, смiливе але ризиковане рiшення. І це рiшення не можна приймати безвiдповiдально, тому що шлюб мае твердо стояти на цих трьох стовпах: свобода, кохання та вiдповiдальнiсть.
Свобода, кохання, вiдповiдальнiсть
Подружжя – це такi стосунки, якi заснованi на коханнi та вiдповiдальностi, якi в сою чергу тримаються своiм корiнням за свободу. Якщо кожна людина незалежна вiд iншоi, то вона вiльна кохати ii. Але там, де безвiдповiдально присутня реальна чи уявна влада одного над iншим, – немае мiсця любовi.
Кохання – це вiльне почуття. Тому й людинi, яка любить необхiднi: вiдчуття повноi свободи – з одного боку, i почуття вiдповiдальностi – з iншого. Якщо хоч один з цих стовпiв вiдсутнiй в подружнiх стосунках, то на iх мiсце приходять: страх, залежнiсть, недовiра, образа, хаос.
