скачать книгу бесплатно
Солом’яне танго або Лiто в хутряних шкарпетках. Переклад на украiнську мову – Ольга Блiк
Виолета Лосева
Ах, якi кумеднi, театрально-експериментальнi зiткнення трапляються iнодi в часi i просторi! Все вiдбувалося вночi, i тiльки iнодi iм заважала фiлософiя: вiн постiйно вiдволiкався на своi статтi… А она в цей час писала дивнi розповiдi. Класичний мiнус легко перетворюеться в плюс, якщо за це перетворення вiдповiдае маг… Та й справдi: кого це стосувалося?
Солом’яне танго або Лiто в хутряних шкарпетках
Переклад на украiнську мову – Ольга Блiк
Виолета Лосева
© Виолета Лосева, 2017
ISBN 978-5-4485-0631-4
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Передмова
Для того щоб змусити когось танцювати пiд свою дудку, потрiбно, якнайперше, мати дудку. Та ще й свою.
А вийшло так, що ВОНА ще не встигла отямитися вiд власноi загадковостi, як вже мрiяла про назву для новоi книги.
«Розмiри та прихильники» або ж «Розмiр та прихильницi»?
Ось вона, харизма граматики!
Усього лиш… iнший рiд, iнше число…
Та це була б вже зовсiм iнша книжка.
Так що…
Нехай кине в мене камiнь та, яка нiколи не вдягала пiд брюки колготки з дiркою…
Чому «Солом’яне танго»?
А «тому що»!
Звучить затишно i вишукано, а з сiрником краще не наближатися…
Мiй Боже, якi ж кумеднi, театрально-експериментальнi зiткнення трапляються iнодi в часi та просторi!
Ця iсторiя, власне, не зовсiм про те, як перетнулися в iнтернетi стежини маркетолога й фiлософа, i що з цього вийшло…
Але…
Оскiльки в однiеi сторони в арсеналi були технологii, методи, прийоми i «фiшки», а в iншоi – дiалектика, онтологiя, натурфiлософiя та гносеологiя в одному флаконi, то зустрiлися вони не на форумi або ж конференцii, а на сайтi знайомств…
І було зовсiм несуттево, скiльки iм рокiв – в сумi, i кожному окремо…
І було зовсiм несуттево, хто «постукав» першим, i чому вони не розбiглися пiсля звичного «привiт-привiт, давай познайомимося, може, обмiняемося телефонами…», як це часто трапляеться…
І було геть несуттево, чому в iх листуваннi смайликiв було чи не бiльше, нiж букв. Бо ж обидва вони прекрасно знали не лише всi лiтери, а навiть i роздiловi знаки…
Одним словом…
Були лише ВІН i ВОНА…
Все вiдбувалося вночi, i лиш iнодi iм заважала фiлософiя: адже ВІН постiйно вiдволiкався на своi статтi…
А ВОНА в цей час писала чудернацькi «Оповiдки про мага та його чарiвну подружку», i цi оповiдки, як iй здавалося, начебто нiкому i не заважали…
А ще, крiм всього цього, наближався Новий рiк…
1-а безсонна нiч
Знайомство
ВОНА: – Привiт! До тебе так i звертатися, як написано у профiлi – «FURIOUS»?
ВІН: – Доброго вечора! Можна i просто – Олексiй.
ВОНА: – А чому ж – «Шалений»?
ВІН: – Вiдповiдь залежить вiд ступеню Вашоi зацiкавленостi…
ВОНА: – Пропоную перейти на «ти», а потiм я вже спробую визначити ступiнь своеi зацiкавленостi. ОК?
ВІН: – Згоден. Це додасть легкостi спiлкуванню…
ВОНА: – Так-так, спiлкування тут мае бути саме таким – легким i корисним.
ВІН: – Безумовно.
ВОНА: – Тодi скажи менi, будь ласка, чому ж все, що смачне i приемне, – шкiдливе (наприклад, цукерки, сигарети, майонез). А те, що корисне – практично не мае смаку? Це лише приклад: я взагалi не про iжу, як ти, мабуть, розумiеш.
ВІН: – Це ти як маркетолог, питаеш? Треба вивести новий продукт на ринок? Друга хвиля опитувань? Чи – як красива жiнка?
ВОНА: – Якщо я скажу «як маркетолог», ти все одно не повiриш.
ВІН: – Чому? Дуже навiть повiрю… Психологи i маркетологи навiть увi снi залишаються професiоналами.
ВОНА: – Це не заважае iм навiть увi снi залишатися красивими жiнками.
ВІН: – Хороша самооцiнка, Дi… Менi подобаеться…
ВОНА: – Дi? ОК… Я рада, що тобi подобаеться. Тiльки це не самооцiнка. Ти поставив альтернативний питання – або\або – i я обрала вiдповiдь.
ВІН: – Ясно. Звiсно ж, я бачу в тобi жiнку, а не маркетолога…
ВОНА: – Прекрасно. Визнання в якостi маркетолога я отримую в iнших мiсцях. А ти чим займаешся?
ВІН: – Важко пояснити у двох словах.
ВОНА: – Давай тодi не у двох… У профiлi вказано, що ти – журналiст, письменник. І навiть фiлософ… Це спецiальнiсть чи риса характеру?
ВІН: – І те, i iнше… Крiм усього iншого, ще й чоловiк, якому ти подобаешся…
ВОНА: – Хороша вiдповiдь на питання «чим ти займаешся»…
ВІН: – Ти хочеш з’ясувати – це стан, процес або дiя?
ВОНА: – Звичайно, хочу… Якби не фраза «чоловiк, якому ти подобаешся», вже б почала комплексувати.
ВІН: – Не треба. Чоловiковi пасуе розум… Жiнцi – вмiння бути Жiнкою… Розкажи трохи про себе, якщо не проти?
ВОНА: – Про розум, який пасуе чоловiковi, – згодна. Щодо всього iншого – можна посперечатися… Але сперечатися не буду, побуду трошки «блондинкою» з дурненькими блакитними очима. Але в одному я переконана на 100%: вмiння жiнки бути жiнкою формуеться пiд впливом чоловiка…
Про себе… Так само, купа страшних слiв – маркетинг, пiар, копiрайтинг i т. iн. Зараз «вiдпочиваю», не з власного бажання. Звiльнилася з роботи… Ринок працi «мовчить». Думаю, до кiнця сiчня можна сидiти спокiйно.
Люблю камернi театри, класичну музику, ходжу на фiтнес… Ну ж бо, тепер розкажи про себе!
ВІН: – Доведеться розповiдати фрагментами… Маю прийти до тями…
ВОНА: – ОК, приходь до тями…
ВІН: – Мерсi, Дi…
Пауза…
ВОНА: – Зайнятий? Я готова отримати перший «фрагмент» навiть завтра. Це не натяк, а просто можливiсть делiкатно завершити розмову (якщо ти цього бажаеш).
ВІН: – Дi, я, все одно працюю ще.
ВОНА: – Пишеш фiлософський трактат?
ВІН: – Майже… Так що все ОК. Я радий тобi. Якщо буду валитися з нiг – так i напишу, що йду спати…
ВОНА: – Зрозумiло. Менi навiть подобаеться бути серед всiеi цiеi твоеi фiлософii та iнших новорiчних фестивалiв i карнавалiв…
ВІН: – А я не люблю такi фактоiднi чинники.
ВОНА: – О, це вище мого «дiвчачого» розумiння.
ВІН: – Фактоiди – це штучно створенi подii. Соррi.
ВОНА: – Правда? Нiколи б не подумала!
ВІН: – Не хотiв здаватися нескромним…
ВОНА: – Але тобi вдалося…
ВІН: – Мое каяття. У майбутньому постараюся залишатися в рамках легкого листування в чатi.
ВОНА: – Каяття приймаеться. Цього разу. Залишаймося в рамках.
ВІН: – Добре… Соцiологiю скасовуемо. Вмикаемо виключно бiологiю…
ВОНА: – Бiологiю? Я знову чогось не розумiю в твоiх дефiнiцiях?
ВІН: – Я маю на увазi вiдсутнiсть в листуваннi професiйного й соцiального «навантаження». Нехай у нас буде розмова… людей, а не спецiалiстiв.
ВОНА: – Якщо «людей», то соцiального лушпиння не позбутися.
Пропоную вiдкинути професiйне.
ВІН: – Добре, Дi. Домовимось саме про такi правила…
ВОНА: – Ну власне… Ми не граемо в iгри, правила яких не знаемо.
ВІН: – А даремно.
ВОНА: – Може й даремно… Я пропоную на сьогоднi попрощатися – все ж таки, вже пiзно… Менi було ду-уже приемно потеревенити з тобою. Буду чекати на тебе завтра – приходь!
ВІН: – Добре. На добранiч. Дуже радий, що ти е.
ВОНА: – До завтра?
ВІН – До завтра…
Пауза…
А тим часом…
Лiто в хутряних шкарпетках
Оповидки про мага та його чарiвну подружку
***
Маг не любив борщ. І те, що подружка мага не вмiла його готувати, було не мiнусом, а плюсом.
Виявляеться, класичний мiнус легко перетворюеться на плюс, якщо за це перетворення вiдповiдае маг, який не любить борщ.
Вони грали в таку гру: я не готую, бо ти не любиш, а я не люблю, тому що ти не готуеш.
І обидва любили салат олiв’е.
***
