скачать книгу бесплатно
А потiм один такий дядько з’явився передi мною, коли я вже була доросла: вiн перестрiв мене i подружку на однiй з гiр поблизу Андрiiвського узвозу. Я йому кажу насмiшкувато:
– Дядьку, а що ви ото робите?
А вiн так винувато знизуе плечима, махае рукою, i каже знiчено:
– Ее-ет!..
Ексгiбiцiонiзм е хворобою i поширений не лише серед чоловiкiв, але й серед жiнок. Якщо подумати, то цей вид насильства е вiдносно «безпечним» (якщо так можна сказати про насильство), але все одно неприемним – адже супроти нашоi волi нападник задовольняе себе сексуально.
Бувае, що статевi органи показують не лише хворi люди, але й цiлком здоровi. Як ось у цiй iсторii:
Бiля нашого дому в Челябiнську будували великий будинок пiд якийсь проектний iнститут. Будiвництво наближалося до завершення. Але ж це так захоплююче – бiгати порожнiми поверхами та гучними кiмнатами! Компанiя 8-9-рiчних дiвчат перелiзла через паркан i попрямувала до будiвлi. З будiвельноi пiдсобки вийшов чоловiк i закричав на нас. Дiвчатка кинулися до паркану, а я чомусь завмерла на мiсцi. Напевно, тому, що я була слухняною дiвчинкою i розумiла, що лазити по будiвництву недобре, i готова була понести заслужене покарання. Вiн узяв мене за руку i завiв у пiдсобку. Говорив тихо i спокiйно. Залишив стояти бiля дверей, а сам пройшов углиб, розстебнув штани i сказав: «Дивись, що у мене е». Вiн вийняв ЦЕ, схоже на недозрiлий баклажан, i запропонував взяти ЦЕ в руки. Я вже бачила ЦЕ ранiше, як воно стирчить з кущiв дитячого парку на Червономуполi – там на нас зазвичай чатували ексгiбiцiонiсти (про це слово я дiзналася набагато-набагато пiзнiше). Тут я зрозумiла, що ситуацiя виходить за рамки слухняностi, i дала драла. Про те, що було в пiдсобцi, я не розповiла навiть дiвчаткам. І на будiвництво бiльше не лазила нiколи. Менi пощастило: «мiй» гвалтiвник не був готовий до рiшучих дiй – вiн теж боявся. І заразив цим страхом мене.
Телефоннi дзвiнки нав’язливого сексуального характеру з погрозами
Телефонний дзвiнок може висмикнути у будь-який час, серед дня чи серед ночi. Людина на тому кiнцi слухавки важко дихае або починае розповiдати, що б вона зробила з тобою у сексуальному планi.
Мiй друг колись дав мiй номер чоловiковi, на 20 рокiв старшому за мене. Той чоловiк потiм мiг у будь-який час доби подзвонити i почати питати, яка на менi бiлизна… Було страшенно неприемно, досi згадую з огидою.
Такi дзвiнки не лише тримають у напрузi i дратують, але й можуть сумно скiнчитися для стосункiв (особливо, якщо твiй хлопець чи дiвчина ревнивi й у парi нема довiри).
Колись менi нав’язливо телефонував один залицяльник, чого зовсiм не розумiв мiй хлопець. Вiн рiзко реагував на моi бiдкання щодо того залицяльника, бо був переконаний, що я сама заохочую цi дзвiнки. Мовляв, аби я обматюкала разок залицяльника, вiн би припинив телефонувати. Але додзвонювачу було абсолютно байдуже на моi лайки i прохання не дзвонити. Зрештою, менi стало простiше вiдбрiхуватися, що менi телефонуе хтось iнший. Це було просто кошмаром, i я не знала, до кого звернутися iз цiею проблемою! Цi дзвiнки виглядали геть невинними, адже начебто нiчого «такого» не вiдбувалося, але завдали менi немало клопоту.
Сексуальнi домагання
Ще ми розрiзняемо таке явище, як сексуальнi домагання. Це коли людина виявляе небажану для тебе сексуальну увагу, i коли ти при цьому вiдчуваеш нiяковiсть чи тобi незручно i неприемно.
Соромiцький гумор та гумор про насильство
Якщо людина жартуе на сексуальнi теми або робить тобi сексуальнi пропозицii, i ти вiд цього нiяковiеш чи почуваешся «не в своiй тарiлцi» – це домагання. Багато хто знецiнюе нашi почуття, кажучи: «Тю, та це ж просто жарт! Ти що, гумору не розумiеш?». Дуже прикро опинитися в ситуацii, коли тебе вважають людиною без почуття гумору, правда ж?
Стривай-но… Хiба е смiшним той жарт, який неприемний? Менi здаеться, гумор мае смiшити, а не завдавати прикрощiв! Це важко, але скажи: «Я не хочу чути таких жартiв, вони менi не подобаються». Це важливо сказати, бо ми вчимося вiдстоювати своi кордони. Отже, хтось може почати говорити про тебе, як про людину без почуття гумору. Але я волiю думати про те, що це не я без гумору, а цей гумор – не смiшний!
Крiм того, гумор – це клей для закрiплення звичок i звичаiв реальностi, у якiй ми живемо. Дивися: ти чув (чула) колись анекдот про побиття мами? Правда ж, моторошно це читати? От i менi в головi не вкладаеться, що хтось може жартувати на такi неетичнi теми. Себто у нашiй реальностi не прийнято бити батькiв, ба бiльше – цi дii е табуйованими (тобто такими, якi категорично заборонено робити i навiть говорити про них не можна).
А от гумор про побиття жiнок чи про сексуальне насильство… О, такого гумору дуже багато! Наприклад: «У слабкого чоловiка завжди винна жiнка, у сильного – жiнка завжди покарана». Що поганого в цьому «жартi»? Погане – приховане в ньому повiдомлення: якщо ти сильний чоловiк, то твоя жiнка буде покарана.
Іспанськi вченi провели цiкаве дослiдження. Вони зiбрали двi групи хлопцiв-студентiв i читали iм… анекдоти. Першiй групi читали звичайнi анекдоти, а другiй – анекдоти, де жiнок принижували i знущалися. Пiсля цього студенти заповнили спецiальну анкету, яка дозволяла вимiряти iхне ставлення до насильства над жiнками. Друга група, яка слухала анекдоти про насильство, показала значно вищу терпимiсть до насильства над жiнками (тобто для них насильство стало бiльшою мiрою допустиме, нiж для першоi групи). А уявiть собi, що на таких анекдотах, де принижують жiнок, виростае цiле поколiння людей? Тож не дивно, що у нас насильство е «нормальною» практикою. І наше завдання – змiнити це. Насильство мае бути так само заборонене, як i побиття матерi.
Інодi ми робимо це самi
Часто ми самi не розумiемо, що чинимо сексуальне насильство чи домагання.
Колись я мандрувала з друзями по Карелii (це регiон Росiйськоi Федерацii), i ми з подружкою завели розмову про «наш перший раз». Нам конче треба було почути iсторii вiд наших попутникiв-хлопцiв про те, як вони вперше займалися сексом, i ми буквально домагались вiд них розповiдi про iхнi «першi рази»! На щастя, хлопцi чiтко визначили своi кордони, сказавши, що ця тема iм неприемна i говорити про це вони не будуть. Тодi ми з подружкою почали розповiдати про своi сексуальнi пригоди, i це тривало пару годин. Уявляю, якими тортурами була ця поiздка для хлопцiв! По сутi, ми чинили насильство: у замкнутому просторi (машина), з якого не було куди подiтися (мандрiвка), ми кiлька годин говорили на неприемну для наших хлопцiв тему. Те, що це було насильство, я усвiдомила лише зараз, пишучи цю книжку…
