скачать книгу бесплатно
#ЯНеБоюсьСказати
Настя Мельниченко
Настя Мельниченко народилася у 1984 роцi в Киевi. Громадська дiячка, в минулому журналiстка, мама двох синiв – Ярослава i Северина.
У липнi 2016 року мережу Інтернет пiдiрвала потужна акцiя #ЯНеБоюсьСказати, в якiй тисячi жiнок i чоловiкiв розповiли своi iсторii. Це були дуже сильнi i важкi iсторii – iсторii про насильство. Ця акцiя прогримiла не лише в Украiнi, але й за ii межами. Тодi ж почалися розмови про те, що робити, аби не допустити такоi кiлькостi насильства в свiтi. Настя Мельниченко, iнiцiаторка акцii, вирiшила написати книжку, в якiй розповiсти пiдлiткам про те, як не допустити сексуальне насильство зi свого боку, а також як поводитися i до кого звертатися, коли насильство вже сталося.
Настя Мельниченко
#ЯНеБоюсьСказати
Найвiдвертiша книжка для пiдлiткiв
Передмова
Є речi, до яких неможливо бути готовою. Коли тебе в переповненому транспортi вперше мацае хтось дорослий. Коли десь у колi родичiв хтось iз сiм’i виявляе набридливо-тiлесну увагу. Ця книжка та ii голос – Настя Мельниченко – може дозволити тобi пiдготуватися до таких жахливих «уперше». Або ж усвiдомити, як пощастило, що фiзичне чи психологiчне насильство оминуло тебе.
Одного разу пiд час обговорення вистави «Бути знизу», яку показуе «Дикий театр», один з глядачiв закинув командi акторiв i режисерцi, що спектакль звинувачуе чоловiкiв у насильствi проти жiнок. Так, текст вистави зосереджений навколо обговорення невдалих побачень, сексуальних досвiдiв i пережитих випадкiв насильства. Як у кiно «О чем говорят мужчины», але про правду, де е i смiшне, i болюче, i свiтле, i таке, про що хотiлось би забути. А в осердi лежить запитання про суб’ектнiсть i жiнки, i чоловiка. На ту ремарку глядача, котрому було неприемно дивитися виставу про згвалтованих жiнок, я зауважила, що понад 90 % випадкiв сексуального насильства – це насильство чоловiкiв супроти жiнок. «Але я за все свое життя не згвалтував жодноi жiнки», – зауважив глядач. Ну, молодець.
Що не так iз суспiльством i з етикою ставлення одне до одного, якщо в ньому стае можливим вихваляння тим, що ти не чинив насильства проти iншого (чи iншоi)?
У топ-3 найбiльш загрожених прав i свобод в Украiнi фiгурують «базовi права особистостi». Це право на життя та iншi фундаментальнi природнi, тобто вродженi, права. Майже 78 % опитаних громадян називають найважливiшим правом людини саме право на життя. Попри це, близько третини опитаних готовi обмежувати права людей iз «певними полiтичними поглядами» (30,2 %), наркозалежних (39,8 %), ромiв (36,4 %), геiв, лесбiйок i трансгендерiв (27,3 %). Принаймнi, саме такi данi бачимо в дослiдженнi, яке провiв Фонд «Демократичнi iнiцiативи» iменi Ілька Кучерiва. Вiдчуваете суперечнiсть? Цiннiсть життя, цiннiсть власного життя зокрема, але готовнiсть обмежити життя iнших людей. Хто дае таке право? Нiхто.
Права людини – понад усе.
Ця книжка е темою для медитацii, роздумiв. Вона не дасть готових вiдповiдей i варiантiв поведiнки у випадку насильства. Але читання дозволить уперше задуматися про низку речей, про якi в школах i в родинах не надто часто говорять. Дуже важливим, на мою думку, може стати висновок про потребу солiдарностi, сестринства та побратимства.
Насильство менш можливе в умовах безпечного простору. Легше шукати захисту, коли знаеш, що тобi напевно допоможуть. Можливо, ви бачили в Інтернетi вiдео, що час вiд часу стають популярними та «вiрусними», про те, як одна дiвчина допомагае iншiй вiдчепитись вiд агресивного чоловiка чи хлопця. Таку допомогу можна надавати одне одному незалежно вiд статi чи вiку. І, звичайно, мова тут iде не лише про випадки насильства, але i про довiру в суспiльствi загалом. Якщо тобi страшно звернутися по допомогу до незнайомоi людини, – то чому? Можливо, через страх, що хтось чужий скористаеться твоею безраднiстю.
Не бiйся. І думай про силу безсилих. У наших руках багато сили. Сила сказати «нi». Сила не робити шкоди. Сила допомогти тим, хто потребуе допомоги.
Ірина Славiнська
Про що ця книжка?
Привiт! Мене звати Настя, я уже доросла жiнка, але колись я була, як i ти, пiдлiтком.
Якось я iшла вулицею, тримаючи по пакету з фруктами у кожнiй руцi. Менi було 13, я милувалася червневим сонцем на стiнах будинкiв моеi рiдноi вулицi. Аж раптом незнайомий дядько налетiв на мене, схопив мiж нiг i аж трохи пiдняв на руцi. Потiм вiдпустив i пiшов далi. Цей випадок закарбувався в моiй пам’ятi. Ця незнайома людина грубо порушила моi кордони, брутально обмацала мене i зникла. Я не знала, як на це реагувати, я взагалi нiколи не очiкувала вiд дорослих такоi поведiнки. Дорослi завжди до того здавалися безпечними i привiтними людьми, тими, хто захищае мене. Нiхто не розповiв менi, що це не завжди так i щось подiбне, як на тiй вулицi, може статися.
Пишучи цю книжку, я зрозумiла, що це буде найвiдвертiша книжка для пiдлiткiв з безлiчi усiх, що коли-небудь видавалися в Украiнi. Бо е дуже багато речей, про якi нам у дитинствi не розповiдають. І коли щось подiбне з нами трапляеться – ми виявляемося геть не готовими до цього. У нас нема в головi нiякого певного «плану дiй» – що робити у тому чи iншому випадку? З нами майже не говорять про секс, i, що найприкрiше, – не говорять про насильство. Але вiд цього його не стае менше! І мое завдання, як уже дорослоi людини, пiдготувати вас до того, що таке, на жаль, бувае.
Спецiально для цiеi книжки я попросила дорослих жiнок i чоловiкiв прислати менi своi реальнi пiдлiтковi iсторii про секс та сексуальнi домагання. У багатьох iз них е спiльна риса: коли «щось таке» починало вiдбуватися, пiдлiтки не розумiли, що з ними роблять. І, вiдповiдно, не могли придумати, як реагувати. Авжеж, нiхто у школi не розповiдае нам, «що робити, коли дорослий дядько мацае тебе мiж нiг!».
Тож сьогоднi я говоритиму з тобою про те, про що дорослi зазвичай з дiтьми не говорять. Нi вдома, нi в школi. Я думаю, що багато дорослих скаже: «Ох, ця Настя, навiщо вона розповiдае нашим дiтям про таке?!» А ще думаю, що чимало навiть зненавидять мене. А може, й закидають при зустрiчi яйцями чи гнилими помiдорами.
Ця книжка про дуже серйознi речi. Серйознi – не означае нуднi, не турбуйся. Серйознi – це такi, над якими треба замислитися. Якi треба наче пропустити крiзь себе i сприйняти.
Ця книжка про таке страшне явище, як насильство.
Напевно, пiд словом «насильство» ти уявляеш картинку з кривавим лупцюванням одне одного по обличчю – достоту, як у бойовику. Так, це насильство. І його легко побачити та розпiзнати. Але е ще невидиме насильство, таке, про яке не говорять уголос. Бо це буцiмто непристойно.
Насильство – це коли надлюдиною вчиняються дii без ii згоди, якi е неприпустимими для цiеi людини.
Ми поговоримо про те, яким бувае насильство. Ми поговоримо про те, як розрiзнити насильство i як не чинити насильство над iншими.
Ми поговоримо про секс. Який вiн бувае i яким вiн мае бути.
Ми поговоримо про те, як допомогти людям, якi постраждали вiд сексуального насильства.
Ми поговоримо про особистi кордони людини, про згоду й умiння казати та приймати «Нi». Ми поговоримо про мiфи, якi iснують довкола сексу та сексуального насильства.
Я маю одразу попередити: хоч я пишу i для дiвчаток, i для хлопчикiв, проте перiодично тобi буде здаватися, що я говорю лише про дiвчаток. І що гвалтiвники – це саме чоловiки. Таке враження складаеться тому, що у бiльшостi випадкiв вiд насильства потерпають саме дiвчатка i жiнки, а гвалтiвниками стають саме чоловiки. Якщо уявити, що ми зiбрали разом 100 людей, якi зазнали сексуального насильства, то з них 9 будуть чоловiки i аж 91 – жiнки.
У майже всiх тих iсторiях, якi менi прислали чоловiки, гвалтiвниками над ними виступали теж чоловiки. Я нi в якому разi не кажу, що жiнки не чинять насильства взагалi. Жiнки зазвичай фiзично слабшi за чоловiкiв, однак часто виступають мастаками в iншому рiзновидi насильства – вони насилують психологiчно, як то кажуть, «викручують мiзки» (хоча й чоловiки це роблять аж бiгом, повiр!). Я кажу про те, що у бiльшостi випадкiв сексуальне насильство вчиняеться чоловiками. На жаль, це так.
У цiй книжцi дуже багато iсторiй, розказаних рiзними людьми, про те, як вони зазнавали сексуального насильства i домагань у вiцi 9 – 17 рокiв. Цi люди подiлилися з тобою своiми iсторiями, аби ти зрозумiла (зрозумiв), що ти не одна (не один). Багато хто розповiдав свою iсторiю вперше у своему життi. І я насправдi страшенно вдячна цим людям за iхню хоробрiсть розповiсти про свiй досвiд.
Це дуже серйозна книжка, i я переконана, що вона допоможе тобi знайти багато вiдповiдей на твоi запитання.
Частина перша
Перш нiж вивалити на тебе все
Моя найкраща подруга втратила цноту у 18 рокiв.
У неi був чудовий «перший раз», iз гарним ельфоподiбним хлопчиком, старшим од нас на пару рокiв. Вона тодi саме переiхала в окреме вiд батькiв житло й упивалася повною свободою самостiйного життя. До того часу вона нi разу не зустрiчалася з хлопцями, якщо не вважати «муток» довжиною в один-два тижнi iз хлопцями з дитячих таборiв. Але у школi моя подруга була геть «непопулярною», i хлопцi не лише не зважали на неi, але й цькували як могли. Тож до хлопцiв вона ставилася досить насторожено, аж поки у 18 рокiв не познайомилася на базi вiдпочинку iз невеликою компанiею, серед яких був i «ii» Ельф. Їi так вразило тодi, що е нормальнi хлопцi, що вона миттево почала вiдчувати потяг до хлопця з цiеi компанii. Через деякий час помiж молодими людьми мусило щось виникнути. Ельф саме розстався зi своею дiвчиною, а тут нагодилася вона, вся така зацiкавлена у своему вiдкриттi «нормальних» хлопцiв.
З Ельфом вони два тижнi провели у лiжку, i за цей час вiн устиг вилетiти з iнституту, в якому вчився, а подруга геть закинула пiдготовку до вступних iспитiв. Але це було прекрасно! З яким же захватом вона розповiдала нам про свiй перший раз, про нiжнiсть i чуйнiсть свого партнера, його увагу до неi i турботу! Потiм вiн повернувся до своеi дiвчини, лишивши iй по собi гарнi спогади та довiру до чоловiкiв. А головне – готовнiсть будувати з ними стосунки.
Для мене ii пригода у 18 назавжди стала iдеальним «першим разом», а Ельф – iдеальним «першим чоловiком».
Зазвичай сексом називають проникнення статевих органiв однiеi людини до статевих органiв iншоi людини. Хоча насправдi секс е значно-значно ширшим i геть не обмежуеться «пiськами».
Люди, якi одне з одним займаються сексом, називаються сексуальними партнерами, або просто партнерами.
Дорослi займаються сексом з багатьох причин. Перш за все – секс робить нас щасливими. Часто секс стае продовженням любовi мiж двома людьми, вiн стае вираженням глибокоi довiри до iншоi людини i душевного вiдкриття одне одному. Прекрасне вiдчуття злиття з iншим – ось що вiн дае.
Інодi дорослi займаються сексом, аби скинути напруження. Наприклад, напруження на роботi.
Секс бувае дуже рiзним: мiж чоловiком i жiнкою, мiж жiнкою i жiнкою, мiж чоловiком i чоловiком. У будь-якому разi, хороший секс дае обом партнерам вiдчуття еднання i радостi.
І менi трохи навiть прикро, що у цiй книжцi я говоритиму не про те, наскiльки прекрасний секс. А про секс з точки зору насильницьких дiй (адже книжка про насильство, пам’ятаеш?). Тому навiть у роздiлi про секс я постiйно згадуватиму про насильство. І може, навiть налякаю тебе. Але секс, у якому присутне насильство – це не нормальний секс. Це взагалi не секс, це власне i е насильство. А нормальний секс – то такий, який я описала на початку, розповiдаючи тобi про «iдеальний перший раз».
Тож у цiй книжцi я постараюся показати тобi, чому сексуальне насильство – це не секс.
Секс
А тепер поговорiмо про секс.
Ти, напевно, вже достатньо знаеш про секс – вiд друзiв, батькiв, з кiно чи книжок.
Або може так бути, що ти майже нiчого не знаеш про секс. У будь-якому разi у цiй книжцi ми будемо багато про нього говорити.
Я дiзналася про секс у першому класi вiд однокласницi Катi Орловоi. Вона, нiяково хихикаючи, склала пальцi однiеi руки у кiльце, просунула туди палець другоi i сказала: «Секс – це ось так».
Я одразу ж понесла цi «знання» до мами, але поки переповiдала iй, «що таке секс», мене накрило вiдчуття страшенного сорому. Не знаю, чому, але вiдчуття сорому накривало мене щоразу, коли я говорила з мамою про секс.
Нам справдi соромно говорити з дорослими про секс. Знаеш, доки я збирала iсторii для цiеi книжки, то виявила, що бiльшiсть дiтей, якi зазнавали неприемних сексуальних зазiхань, не розповiдали батькам про це – саме через сором.
Коли менi було 13 рокiв, я пiшла у школу моделей, i там був викладач. Вiн показував нам красиву ходу i, коли вирiвнював менi спину, а я сутулилась, завжди мацав мене за груди. Мене це дуже знiчувало, але я не знала, що i як сказати, бо було дуже соромно! Ще вiн полюбляв зазирати в жiночу роздягальню: щойно ми роздягалися до трусикiв, як одразу йому було потрiбно сказати «щось важливе». Пiсля чергового такого заглядання i мацання в той же день я перестала туди ходити.
Дiтей (та й дорослих) часто паралiзуе сором. Саме вiн не дае нам нормально поговорити про секс iз тими, хто на ньому знаеться. Вирiшити для себе якiсь питання. Розiбратися, що е нормальним, а що нi. Поговорити про це, подiлитися. Розiбратися з засобами контрацепцii, iз циклами, спробами чогось нового.
Я хочу сказати на весь голос: Секс – це не Соромно!!!
Соромно – це коли чиниш погано iншим людям. Соромно красти, ображати слабших, обманювати заради власноi вигоди, обмацувати iнших людей без iхньоi на те згоди. Якщо ж секс приносить задоволення усiм учасникам процесу – то чому ми маемо цього соромитися? Ми ж не робимо нiчого лихого!
Насправдi, соромитися сексу – це не бiльше, анiж традицiя, звичка. Ранiше сексу не соромилися – це було частиною нормального плину життя. Корiвки, кiзоньки, котики спарювалися задля потомства, так само робили i люди, якi були частиною природи. На спецiальних святах молодь могла практикувати сексуальнi втiхи. Але це було ще в дохристиянськi часи, тобто дуже-дуже давно. Ще до Киiвськоi Русi! Потiм традицii проiснували ще певний час, доки Церква не почала строго засуджувати дошлюбнi статевi зносини. Нам твердили, що секс – це брудно i соромно, нашi тiла – це щось мерзенне, бо головне в людинi – це душа.
Людина мала концентруватися на чистотi душi, i не покладатися на бажання тiла. Сексуальний потяг видавався ганебним i страшним, бо людина не могла його контролювати. Адже, якщо ти хлопчик, ти не можеш примусити свого перчика не пiднiматись на гарну дiвчинку. Вiн наче мае свiй власний «розум», чи, може, у нього вселився «диявол»? Уявляете, як страшно? Звiсно, всi прояви сексуальностi i тiлесностi почали вважатися чистою грiховнiстю! Їх почали душити i забороняти. Секс став лише необхiднiстю – для продовження роду, i якби вiд сексу не народжувалися дiти, то, гадаю, його б викоренили взагалi.
Мiж тим, до останнього часу в Украiнi зберiгалося свято Купайла, яке мало вiдгомiн тих давнiх дiйств, де молодь пiзнавала одне одного i любилася – молодiжнi iгрища, хороводи, танцi.
Як бачиш, нас привчили соромитися сексу i своiх статевих органiв. Якщо подумати, то груди, пiхва, член – вони такi ж самi частини нашого тiла, як рука чи нога. Ти соромишся руки чи ноги? Нi. Але чомусь ми змушенi ховати статевi органи, бо цi частини тiла пов’язанi з сексом. А нам сказали, що секс – це соромно.
Саме через сором люди, якi пережили прикрi зазiхання чи, не дай бог, насильство, замикаються в собi, замiсть того, аби подiлитися з iншими людьми i змусити соромитися того, хто чинить над ними насильство. Уявiть собi: людинi погано i тяжко, але вона не може полегшити свiй бiль, довiрившись комусь. Через сором!
Чого це мае соромитися та або той, над ким таке чинять? Ви вчиняете щось ганебне? – Нi! Нехай провалиться крiзь землю вiд ганьби той, хто це робить!
Але ця традицiя – соромитися сексу – теж змiниться з часом. Згадай: ранiше вкрай еротичним i непристойним було побачити оголену жiночу нiжку трохи вище ступнi, а зараз на багатьох европейських пляжах засмагати без верху купальника е цiлком нормальним. І це на звичайних, не на нудистських (тобто таких, де усi засмагають голяка) пляжах!
Тому давай домовимося: те, що ти робиш, i воно не приносить шкоди iншим людям – не може бути стидким!
Навiщо люди займаються сексом?
Я не буду розповiдати тобi про те, з якого вiку треба займатися сексом, i що зараз ним займатися не можна, бо ти ще пiдлiток. Насправдi наше тiло у пiдлiтковому вiцi (точнiше, з ДЕЯКОГО пiдлiткового вiку) готове до сексу. Інша рiч – що до цього не готовий наш розум. Хоч тiло i дозрiвае у певному вiцi, але внутрiшньо ми будемо готовi до сексу значно пiзнiше за тiло. Проте ця книжка мае трошки iншу задачу, нiж теревенi на тему, коли можна займатися сексом. Тож сьогоднi ми говоритимемо не як i коли займатися сексом, а для чого?
Отже, навiщо люди займаються сексом?
Дуже довго вважалося, що чи не едине, для чого iснуе секс, – це продовження роду. Тобто для заплiднення жiнки. Є люди, якi й досi так вважають. Може, навiть у твоiй родинi побутуе така думка. Але е ще одна функцiя сексу, завдяки якiй ним так полюбляе займатися весь свiт: секс передовсiм приносить задоволення.
І це те, на чому я хотiла зупинитися окремо.
Секс мае приносити задоволення
Ти можеш мати будь-якi статевi зносини, i вони будуть вважатися нормальними i ненасильницькими доти, доки ти отримуеш вiд цього задоволення i доки таке задоволення отримуе твiй партнер (партнерка).
Мiй вiтчим приходив до мене вночi. Вiн заставляв мене пестити його член. Вiн казав: давай роби це, я знаю, тобi це подобаеться.
Як гадаеш, чи справдi подобалося цiй дiвчинцi пестити член вiтчима?
Займаючись сексом, постав собi запитання (дуже бажано – пiсля, але i в процесi теж можна, головне – не вголос):
– Чи менi це справдi подобаеться? Чи я змушую себе думати, що менi це подобаеться? Адже всi кажуть, що менi це мае подобатися!
– Чи менi це справдi подобаеться, чи це мiй партнер твердить, що менi це подобаеться?
– Чи я займаюся сексом, бо менi це в кайф, чи тому, що хочу усiм довести, яка я доросла/дорослий?
– Чи я займаюся сексом, бо мене вiд нього «пре», чи тому, що так роблять усi, i займатися сексом вважаеться «крутим»?
Якщо тобi справдi це подобаеться – вперед, роби те, що робиш. Якщо ж це партнер тобi каже, що тобi подобаеться – тодi варто одразу сказати: нi, насправдi тобi це НЕ подобаеться. Якщо секс за взаемною згодою – запропонувати разом знайти те, що саме тобi буде подобатися. Адже секс – це не лише проникнення чоловiчих статевих органiв до жiночих статевих органiв. Варiантiв сексу може бути багато: оральний секс (пестощi ротом), мастурбацiя (коли сама чи сам собi приносиш задоволення), пестощi, поцiлунки. Я знаю дiвчину, яка досягала оргазму лише вiд поцiлункiв! Уявляеш, як iй пощастило?!
Вiдповiдно, якщо хтось торкаеться твоiх статевих органiв чи змушуе торкатися до своiх (мацае, цiлуе) – це теж секс.
Секс – це не лише проникнення члена до пiхви
Пам’ятай: коли секс вiдбуваеться не за твоею згодою, або тебе переконують у тому, що тобi це подобаеться i ти цього хочеш, але НАСПРАВДІ тобi цього НЕ хочеться – такий секс е насильницьким i його одразу треба припинити. У сексi надзвичайно важливою е ЗГОДА.
Інодi люди вирiшують «вивчати секс» за допомогою порнографii (тобто фiльмiв, де знято справжнiй секс мiж акторами). Це значно простiше зробити, нiж поговорити з кимось дорослим, наприклад. Але ти маеш розумiти, що мiж справжнiм сексом i порнографiею прiрва така ж велика, як мiж шедевром живопису i дитячою розмальовкою. Порнографiя стала дуже поширеною i легкодоступною, на жаль. Вона виконуе певну свою роль, допомагаючи людям, котрi не мають наразi сексуального партнера i фантазii, здобути сексуальну розрядку. Але те, що ми бачимо, не е реальнiстю. Порнографiя зазвичай показуе досить жорсткий i навiть жорстокий секс, у якому чоловiк буквально силуе до цього жiнку. При цьому акторки вдають, наче iм це подобаеться, i вони отримують вiд цього задоволення.
Що вiдбуваеться пiсля переглядiв таких фiльмiв? Чоловiкам починае здаватися, що жiнки хочуть, аби з ними поводилися грубо, i мрiють про насильницький секс. І коли партнерка просить не поводитися грубо, насправдi вона просто соромиться сказати, що хоче грубощiв. А жiнки, в свою чергу, очiкують вiд чоловiкiв таких самих розмiрiв, як показано в порнографii. Вони дуже дивуються, що в украiнських чоловiкiв члени маленькi. Адже мають бути великi! – бо таке показували в кiно! Насправдi середнiй розмiр члена – 13,5 см, а зовсiм не 19–23 см, як у порнографii.
У реальностi бiль i приниження не приносять задоволення. І вивчати секс лiпше разом iз партнером, разом iз вивченням його чи ii тiла, крок за кроком розширюючи межi. І робити треба лише те, на що партнер чи партнерка згоднi. Порнографiя – дуже кепський посiбник iз сексу.
У порнографii секс показано як «завоювання» одного партнера iншим. Дуже часто таке уявлення переноситься i на життя. Юнаки починають змагатися, хто бiльше дiвчат зможе затягнути в лiжко, i секс стае наче «прапором» чиеiсь перемоги. Є переможець, а е переможена. Вiдповiдно, для iнiцiатора сексу важливiше буде «отримати приз» (тобто секс i дiвчину), а не дати партнерцi задоволення. В юнацькому вiцi секс обертаеться на змагання, гонку. А в цьому мало чуйностi i розумiння.
Насправдi, секс краще розглядати, як музику. Музичний твiр, який програють двое. І досягнення задоволення – то той момент, коли музика грае, а ноти складаються у гармонiю. Секс – це не битва. Секс – це музика. Музика, створена двома.
Згода
У минулому роздiлi ми зачепили таке слово, як «згода». Гадаю, ти знаеш його значення: згода – це коли ти робиш щось добровiльно, без примусу
У будь-яких стосунках, зокрема i сексуальних, згода дуже важлива. Власне, це е основною умовою будь-якого сексу. Так, я сказала – будь-якого. Навiть такого, який вважаеться «збоченим». Але погодься: чи може секс бути «збоченим», якщо усi учасники процесу погоджуються на це й отримують вiд цього задоволення?
Якщо ти цiлуеш дiвчину чи хочеш перейти до чогось серйознiшого – переконайся, що вона згодна. Для цього можна спитати: «Ти не проти?» або дослухатися до ii реакцii на твоi дii. Якщо дiвчина говорить: «Нi, не треба!» – зупинися. Серйозно спитай: «Ти певна, що не хочеш цього?» Якщо вона пiдтвердить свое «нi» – вiдступи. Пiзнiше ви зможете обговорити ii вiдмову. Вона розповiсть, чому не хоче, своi побоювання чи переконання. У будь-якому разi ти маеш почути сказане тобi «нi». Це показуе твою повагу до партнерки i виставляе тебе чуйною i хорошою людиною. Якщо партнерка мовчить чи вiдвертаеться – не користуйся формулою: «Мовчанка означае згоду». Можливо, дiвчина соромиться вiдмовити тобi чи боiться тебе втратити. Згода мае завжди висловлюватися чiтко й однозначно.
Щодо дiвчат, то нам часто навiть у голову не приходить, що можна сказати «нi».
Колись нас iз моею дванадцятирiчною донькою запросили в турецьку лазню – хаммам. Донька запротестувала, iй така баня здавалася зовсiм незвичною (у турецьких банях часто роблять масаж, причому чоловiки). Але наша подруга, американка Донна, сказала вражаюче просту рiч: «Наташо, ти завжди можеш сказати «нi», якщо тобi не сподобаеться». Це рiшення шокувало мене своею простотою. Менi навiть на думку не спало, що можна просто сказати «нi» замiсть того, щоб терпiти!
Ця жiнка права: як часто нам на гадку не спадае просто сказати «нi»?
Існуе такий жарт, що жiноче «нi» означае «може бути». Цей жарт наробив дуже багато бiди жiнкам, бо нашi вiдмови не сприймаються серйозно. Тож про що варто пам’ятати?
• Якщо ти дiвчина – не кокетуй зi словом «нi». «Нi» говориться тодi, коли ти впевнена, що хочеш вiдмовити. Якщо ж ти кажеш «нi», аби тебе впрошували i вмовляли, – не роби цього.
• Якщо ти хлопець, то поважай «нi» дiвчини. «Нi» означае «нi». Якщо сумнiваешся, що дiвчина саме це мала на увазi – уточни. Але не будь настирливим.
Взагалi, лише пряма, чiтко i з готовнiстю виражена згода означае однозначне «так». Якщо дiвчина мовчить чи вiдводить погляд – це не згода.
