скачать книгу бесплатно
Саме такi вiдчуття частково переживали всi ми попервах в ОДА.
Тому, розбираючи будь-який процес, проект чи процедуру, ми постiйно всiх запитували: «Чому саме так?» Нам, звiсно ж, вiдповiдали: «Тому що так було завжди», «так потрiбно», «так заведено», «так мае бути згiдно з постановою Кабмiну № 856» i т. д.
Але насправдi це – повна херня. Є два пiдходи: заборонено все, що явно не дозволено; i дозволено все, що явно не заборонено чотири рази.
Нам пощастило. Резнiченко завжди дотримувався другого принципу. Тому, переiжджаючи з Днiпра до Киева, усi те- пер запитують: «А де тут у вас iGov?» (портал державних послуг).
У Днiпропетровськiй ОДА досi не було творчих вечорiв Gorky Look i Павла Паштета Белянського? Концертiв Сонi Сотник i Олексiя Горбунова? Чому? Тому що це ОДА?! Чудово, тепер будуть. Безкоштовно i для всiх. Нiхто нiколи в Украiнi не вiд’еднував по три мiста за пiвроку вiд центрального опалення i «Нафтогазу» й не переводив на опалення альтернативне? Дарма! Переводимо просто зараз! (До речi, цей перехiд дав змогу областi за п’ять рокiв заощадити 1 млрд грн.) Неможливо усiх перевести на онлайн-систему держзакупiвель ProZorro? Гаразд, хiба так уже й неможливо? І т. д.
Ми нiколи не боялися робити на держслужбi те, що до нас не робив нiхто, i постiйно перевiряти ii на «слабо». До нас цього нiхто не робив, тому що боявся, а не тому, що за це розстрiлюють на мiсцi. Не бiйтеся – це безглуздо.
2. Кадри i Команда вирiшують усе.
Нам щастило i щастить на людей. Напевно, тому, що в нас нi в кому не вбивають дух iнiцiативи, здорового авантюризму й пiратства в хорошому розумiннi цього слова. Не примушують мислити i дiяти за шаблонами, ходити строем i терпiти образи. Навпаки, усе бiльш демократично, з одного боку, але жорстко заточено на кiнцевий, досяжний i вимiрний у часi результат.
Плюс дiе сувора заборона на обман i приховування будь-якоi iнформацii. Є проблема – скажи, разом помiзкуемо, як ii розв’язати. Про успiхи можеш не розповiдати – це просто твоя робота.
Резнiченковi притаманне якесь iррацiональне вмiння формувати успiшнi команди. Я бачив такий фокус у його виконаннi вже кiлька разiв. Рiзнi люди. Рiзнi темпераменти. Рiзнi цiлi. Як завжди, хтось – нiби як – чийсь ставленик, когось – ранiше призначили за партiйною квотою або за дзвiнком зi столицi i т. д. Але 3–4 мiсяцi пояснення правил гри, постiйне i незмiнне Валентинове прагнення керуватися здоровим глуздом, вiдсутнiсть необхiдностi йти на поступки перед совiстю – i всi починають активно працювати в одному напрямi.
Плюс у нас iснуе негласна заборона на слово «нi» у вiдповiдь на будь-яку iдею. У 100 % випадкiв у нас ви почуете «гаразд, готуй покроковий план з датами i вперед» або «ок, обговорiмо нюанси».
Блог на site.ua, 2017 рiк
Не бувае збиткових держпiдприемств, бувае бездарне управлiння
А успiшнi кейси управлiння держпiдприемствами iснують.
ДП «Днiпро – Захiдний Донбас», або ДЗД. Водопостачальне пiдприемство для кiлькох водоканалiв – Першотравенськ, Тернiвка, Павлоград, Синельникове – i для всiх шахт «Павлоградвугiлля». Одне з трьох подiбних пiдприемств у Днiпропетровськiй областi. Найменше з погляду обороту, але тому й найскладнiше. Хронiчно збиткове ранiше.
Два роки тому ми змiнили там директора, замiсть «мiцного господарника» з мозолястими руками призначили менеджера з досвiдом роботи в сумiжнiй сферi й поставили йому завдання: боргiв бути не повинно, пiдприемство мае розвиватися за рахунок власних коштiв або за кошти европейських кредитiв та/або донорiв.
Перiодично ми писали про промiжнi успiхи ДЗД.
Результат станом на зараз.
На 1.05.2017 р., згiдно з актом звiрки, зi 109 мiльйонiв гривень боргу за е/е залишився 51 млн. Тобто заборгованiсть зменшилася в 2,14 рази. Протягом лiта ми «дорозшиваемо» неплатежi й пiдпишемо мирову угоду на залишок суми з чiтким графiком погашення.
Поточнi платежi за е/е – основна стаття витрат ДЗД – не менше 100 %. Уперше за 20 рокiв.
Знайдено i усунено основнi джерела втрат. Лiквiдовано великi пориви водогону. Проведено капiтальний ремонт автотехнiки (середнiй вiк якоi – близько 30 рокiв), i тепер ремонтнi та сервiснi бригади дiстали змогу оперативно обслуговувати магiстраль. Проведено капiтальнi ремонти насосного обладнання i запiрноi арматури – при тому, що ранiше на деяких насосних станцiях не було резерву агрегатiв i запчастин. Плюс ми банально привели до ладу будiвлi та споруди i створили програми мотивацii для спiвробiтникiв.
На 30 % пiдвищено зарплати.
Двiчi встановили новi обгрунтованi тарифи. Останнiй затверджено НКРЕКП 26.04.2017 р. i набере чинностi 11.05.17 р. Цей тариф забезпечить поточнi платежi та виконання iнвестпрограми в 2016–2017 роках. Інвестпрограма i ДЗД – ранiше це були несумiснi поняття, щось зi сфери фантастики.
На 2018 рiк плануемо встановити тариф iз прибутком за рахунок внесення до нього iнвестицiйноi складовоi для капремонтiв та реконструкцiй трубопроводiв.
Ми максимально наблизили отримання 300 млн грн вiд Європейського iнвестицiйного банку на реконструкцiю найважливiших, фiзично зношених та морально застарiлих дiлянок водогону. Тобто, отримано тi самi грошi европейських банкiв.
Тому результати дiяльностi будь-якого КП, ДП, КЗ залежать виключно вiд професiоналiзму i цiлей, якi ви перед собою ставите.
При цьому ми залишаемося прибiчниками того, що максимальну кiлькiсть держпiдприемств мае бути передано в приватнi руки пiд жорсткi iнвестицiйнi зобов’язання.
Зрозумiло, що в умовах украiнського держуправлiння завжди будуть нав’язанi вам кимось люди. Нам iз цим пощастило – чужу волю Резнiченковi накинути неможливо в принципi. Переконати, пояснити – можна, накинути – нi. Але завдання керiвника, як будь-якого футбольного тренера, знайти кожному з гравцiв якнайкраще застосування на полi. Це складнiше, нiж прийти i сказати «дайте менi зiрок», але набагато бiльше захоплюе дух, адже у пiдсумку i гравцiв-зiрок i команду-зiрку створите саме ви.
3. Ми концентрували ресурси на проривах, напрямках i не розпорошувалися.
Неможливо бути успiшною органiзацiею водночас за всiма напрямами. Просто через те, що доба мае всього 24 години, а будь-який ресурс обмежений. Завжди важливо розставляти прiоритети. Так, тут, в ОДА, розумiеш, що важливо все – медицина, АТОвцi, ProZorro, будiвництво тощо. Неважливого немае.
Потрiбно було не мислити категорiями департаментiв, що склалися з радянських часiв, а вiдразу йти до проектного управлiння. Ми «забили» на норми i ставили завдання так, як ми ставили б iх у бiзнесi. Впоралися iз завданням – залишаеться тiльки впровадити його розпорядженням та рiшеннями сесii у рамках чинних бюрократичних норм i правил. До речi, дуже часто виявлялося, що за певноi вправностi норми можна переписати – див. п. 1.
Існуюча бюрократична система – це не був наш головний ворог, вона – всього лише умова, з якою ми повиннi були навчитися жити, зважати на неi. Головний ворог – хапатися за все потроху i не доводити почате до кiнця, до останнього мiлiметра. Ось чого система не прощае. Позитивноi iнерцii в нiй просто немае, зате негативноi – аж надто. Власне, у цьому й полягае головна мета системи, як вона сама собi ii уявляе, – не змiнювати нiчого, щоб «коли б чого не сталося».
Ми завжди концентрувалися на тих напрямках, де був менеджер конкретного проекту, який ним жив. Починаючи проект, ми йшли до кiнця. Закручували усе так, щоб потiм нiхто не змiг вiдмотати назад.
У нас двiчi була спроба впровадження електронноi медицини (вiдхiд вiд паперовоi роботи: електронна черга, електронна карта пацiента, електронний рецепт) на прикладi двох лiкарень. Двiчi ми пiдходили до цiеi проблеми з рiзних бокiв, i двiчi нас не влаштував результат «пiлота». Так сталося тому, що в цьому проектi нам бракувало менеджера для нього, такого собi Дмитра Дубiлета (один з творцiв ПриватБанку, а потiм – МоноБанку), який би цим проектом жив. Тому на якомусь етапi ми сказали собi: «Стоп!» i перекинули ресурс на iншi напрями. Це не означае, що ми до проблеми не повернулися. Повернулися, але пiзнiше, i успiшно розв’язали ii разом з Янiкою Мерило.
Музей АТО, Алея пам’ятi, Центр допомоги воiнам АТО, ProZorro, понад 500 нових шляхiв за чотири роки, десятки нових неймовiрних шкiл i величезних стадiонiв, найкращi лiкарнi в краiнi – це все приклади концентрацii зусиль на проектах, у яких е менеджери, що iх очолюють, живуть ними 24 години на добу i доводять кожен з етапiв до кiнця.
Квiнтесенцiя усього – слова людини, яка пропрацювала в облдержадмiнiстрацii понад пiвтора десятилiття: «За 15 рокiв в ОДА нiколи б не подумав, що в нiй можна ТАК працювати i робити ТАКІ речi. Ну ви, блiн, скаженi».
Результат, до якого ми прагнули: щоб все, зроблене i впроваджене нами, лягло в iнституцiональну пам’ять ОДА, увiйшло в ii кров i назавжди «прописалося» в ii рефлексах.
Щоб незалежно вiд того, хто керуе областю, усi вдалi рiшення, впровадженi нами в нiй, використовувалися й надалi. Щоб виникла свого роду спадкоемнiсть влади. І щоб кожна наступна команда не примножувала сутностi без потреби, а навпаки, ще активнiше спрощувала всi процеси.
Маемо таку мрiю, щоб грiзна i масштабна ОДА, розташована фiзично в кiлькох будiвлях по всьому мiсту, перетворилася на кiлька скриптiв доступу до iнформацii у виглядi таблиць, що зберiгаються десь у хмарi. А вся взаемодiя з нею вiдбувалася тiльки в електронному виглядi й вимiрювалася частками мiлiсекунди, за якi ви дiстанете вiдповiдь на свое запитання до ОДА.
Насправдi у нас вийшло саме тому, що ми були, е i будемо менеджерами, а не чиновниками, полiтиками або, прости Господи, популiстами.
Ми впевненi, що закони менеджменту однаковi i в бiзнесi, i в держуправлiннi.
Вiдрiзнити менеджера вiд чиновника дуже просто.
Менеджер. Заточений на кiнцевий результат. Мислить категорiями «що конкретно треба зробити задля досягнення результату?» Причому вимiрного результату, описаного в часi. Не любить довгих нарад, узгоджень, зволiкання часу. Готовий на виправданий ризик. Не обтяжений купою марних наказiв та iдiотських регламентiв. Виходитиме з того, що буде ухвалено найвигiднiше для його компанii рiшення.
Чиновник. Працюе пiд гаслом «не робити нiчого, щоб менi за те нiчого не було». Вiдповiдно, робить усе, аби кiнцевий результат не з’явився, точнiше, щоб його було неможливо вимiряти або вiн був розпливчастий. Любить замiсть плану дiй використовувати слова «полiпшимо», «оптимiзуемо», «розглянемо», «опрацюемо» тощо замiсть того, щоб назвати вимiрнi речi: «скоротимо на…», «збiльшимо на…», «зробимо до такого-то…». Також любить розповiдати про «50 вiдтiнкiв причин», чому в нього не вийшло зробити те, що йому було доручено, – замiсть пояснити, що саме вiн зробив для того, щоб вийшло.
Вислiв «обтяження е, обмежень немае» якнайповнiше описуе класичну вiдповiдь чиновника на будь-яку пропозицiю щодо змiни будь-чого.
Є ще другий вислiв: «не паложено». І чи то «не паложено» в сенсi так не можна, бо нiде чiтко не дозволено, чи то «не паложено» – слiд розумiти як те, що не покладено цьому конкретному чиновниковi у верхню шухляду його столу нiчого такого, що змусило б його ворушитися. Тут йдеться не про гранату – про шоколадку, пляшку, грошi.
Сумно? Авжеж, навiть бiльш, нiж сумно. Це перше, з чим ми зiткнулися на держслужбi. Будь-яка iдея сторонньоi людини зi свiжим поглядом наштовхуеться на опiр чиновникiв. Не завжди, але в переважнiй бiльшостi випадкiв.
Блог на site.ua, 2018 рiк
Пiдмiна понять i псевдопатрiотизм
За останнi три мiсяцi в Матрицi дуже почали напружувати такi двi речi.
Нi, це не маразм держуправлiння, з яким – хай там як, а все ж можна робити хорошi речi. Не повселюдне безумство, яке щораз пробивае дно. І не бюрократiя, яку ми навчилися обiгравати. Нi. Все набагато сумнiше. Напружуе iнше:
1. Вiдсутнiсть чiтко прописаних KPI (key performance indicators, ключовi показники ефективностi) для чиновникiв усiх рiвнiв з боку iхнього роботодавця – держави. По сутi, вона наймае на роботу людей, не ставлячи перед ними завдання, а радше, вимагаючи вiд них пiдтримувати такий собi безперервний за формою й безжально-марний за своею суттю процес.
Це добре, коли людина, що прийшла на держслужбу, сама здатна поставити собi завдання, i цi завдання – благо для суспiльства. А якщо нi, а саме так i вiдбуваеться в сотнi разiв частiше?
2. Пiдмiна суспiльством вимоги до чиновника. Замiсть «бути ефективним у своiх дiях» суспiльство бажае бачити чиновника вбогим, без доходiв i накопичень, щоб обов’язково говорив тiльки украiнською мовою.
Наприклад, суспiльство акцентуе увагу на електронних декларацiях i його не хвилюе, що е на держслужбi, крiм кадрових чиновникiв, якi роками працюють на державу, ще й люди – вихiдцi з бiзнесу, якi роками сплачували податки i можуть показати своi джерела доходiв.
Ба нi! Якщо ти маеш грошi, накопичення, заощадження, машину, нерухомiсть – ти мудак. А якщо ти (твоя родина) придбала нову квартиру – ти ворог. Провалюй назад у свiй бiзнес боротися за marketshare i EBITDA i не заважай, у нас тут реформи, не бачиш, чи що – ми з корупцiею боремося.
Вимога писати й говорити тiльки украiнською мовою – такий своерiдний псевдопатрiотизм. Хоча, якщо правильнiше, то потрiбно одразу й англiйською, нiмецькою i, в iдеалi, китайською. Щоправда, iноземнi iнвестори знають англiйську й нiмецьку. А найбiльший патрiотизм – це не мова, якою ти розмовляеш, а кiлькiсть нових робочих мiсць, створених твоею дiяльнiстю.
Виходить, що суспiльству зовсiм пофiг ефективнiсть держслужбовця, його цiлi, чи е вони взагалi, пофiг завдання, вiдсоток iх втiлення. Головне, щоб була iдеальна електронна декларацiя – тобто: машини немае, живе в двокiмнатнiй квартирi батькiв на околицi мiста, депозит 30 000 грн в Ощадбанку. І щоб чиновник говорив виключно украiнською мовою. При цьому всi соромливо промовчують, якою ж мовою вiн спiлкуеться в звичайному життi.
Ось вiн, портрет iдеального держслужбовця. Неефективний? Дарма, зате практично «святий». Або ж добре приховав доходи чи активи вiд стороннiх очей.
Шановнi, раджу вам боятися своiх бажань. Інодi вони збуваються. Ось це бувае страшно.
Усього два приклади:
Чи дуже допомiг своiм мешканцям украiномовний мер з утилiзацiею смiття? Аж нiяк.
Чи багато iнфраструктури, крiм намету на трасi, збудував один вiдомий обласний голова, що спiлкуеться росiйською, рiдна мова якого не украiнська? Аж нiскiльки.
Отож i виходить, що рiч не в мовi, а в менеджментi та вмiннi управляти. Управляти процесами, проектами, фiнансами, ресурсами i, насамперед, людьми.
Навчитися говорити будь-якою мовою – питання вiльного часу, бажання й банальноi звички. Створити iдеальну декларацiю, в якiй 99 % тих, хто ii подивиться, не побачить нiчого крамольного – питання наявностi грамотних юристiв. А ось мiзки, professional skills, бажання брати на себе вiдповiдальнiсть i, банально, совiсть – вони або е, або iх немае.
P.S. Для упоротих – 80 % усiх чиновникiв i функцiй держави в iдеалi просто скоротити/скасувати, бо на кожного чиновника у його дiяльностi/бездiяльностi е ще мiнiмум п’ять-шiсть чиновникiв з усiляких контролюючих органiв, котрi його опiкують, аналiзують тощо.
Рештi держслужбовцям – сплачувати зарплати, що вiдповiдають ринку та iхнiй квалiфiкацii, i ставити чiткi KPI для кожноi посади.
Усе iнше – клiнiчний невикорiнний «совок» i обман самих себе.
Плюс обов’язковою вимогою до всiх чиновникiв мае бути знання принаймнi однiеi iноземноi мови – англiйськоi. Неодмiнно.
Коли в минулому життi, працюючи в однiй великiй компанii, ми хотiли зробити стрибок уперед, то наймали iноземних фахiвцiв зi знаннями ринкiв, аналогiчних нашому, але в EU i USA. І дружно вивчали мову, якою вони говорять, щоб без перекладача розумiти саму суть того, що вони хочуть нам сказати. З якогось часу i своi наради ми також почали проводити англiйською.
До речi, сам факт того, що необхiдно вивчати iноземну мову, швидко пересiяв топ-менеджмент нашоi компанii, очистив його вiд тих, хто не бажав розвиватися i волiв залишатися в зрозумiлому i сумовитому болотi, нiж прагнути до нових рубежiв, цiлей та обрiiв.
P.P.S. Знаю особисто кiлькох держслужбовцiв досить високого рiвня, якi в офiцiйнiй обстановцi розмовляють украiнською, а в звичайному життi – росiйською, при цьому всiею своею дiяльнiстю, а точнiше мракобiссям, доводять, що слова «чудак» на лiтеру М i «мудрило» без лiтери Р – це саме про них.
Отож дивiться на результати, а не на стиль i форму викладу. Якщо, звичайно, вони е в тих, на кого ви дивитеся.
Добре, коли чинить опiр сама роками вирощувана система. Погано, коли разом iз системою чинить опiр конкретна людина, яка увiбрала ii в себе i стала ii частиною. Тому що стару систему можна зламати, а людинi показати нову систему, засновану на здоровому глуздi. Складно, але можна. Зламати i систему, i людину, коли вона е ii частиною i роздiляе ii цiнностi, практично неможливо. Хоча дива трапляються. Практика вже це показала.
Блог на site.ua, 2018 рiк
Пiдмiна понять
Навiяло вчорашньою off records зустрiччю Валентина Резнiченка з днiпровськими журналiстами – е у нас така щорiчна традицiя, коли кiлька годин поспiль головi ОДА ставлять запитання про все на свiтi й дiстають на них вичерпнi вiдповiдi.
У мене в стрiчцi багато нардепiв. Колись спецiально знайшов iх у Facebook майже всiх i пiдписався на них.
Якщо переглянути пости у FB насельникiв Верховноi Ради, то в 90 % випадкiв це буде щось на кшталт «вибив грошi з держбюджету i поставили в школi вiкна», «до мене звернулися по допомогу, я написав гнiвного листа прем’ер-мiнiстровi», «присутнiсть на вiдкриттi дитячого майданчика» i т. iн.
Взагалi кажучи, Верховна Рада – це влада законодавча. Їi «спiвробiтники» повиннi писати про закони, якi вони iнiцiювали, прийняли чи не прийняли, проголосували чи не проголосували, про те, що вони дають, на що вони впливають i яка вiд них (ухвалених законiв) користь.
У моему розумiннi нардеп – це висококвалiфiкований юрист, який своею дiяльнiстю дае всiм вудку, а не рибку на окремо взятiй територii, дае можливостi, закрiпленi в законах, а не псевдозолотий дощ в окремому мiстi чи селищi.
Усе, про що нинi пишуть нардепи у себе в Facebook, – це не iхня дiяльнiсть у принципi.
До речi, грошi вони здебiльшого не вибивають – кожному мажоритарниковi надаеться по кiлька мiльйонiв гривень на рiк на «соц-економ» згiдно iз запропонованим кожним перелiком робiт. Цей перелiк робiт у 99 % випадкiв нагадуе звичайну поточну дiяльнiсть ЖЕКу, що в цьому випадку фiнансуеться з держбюджету. Маразм. ЖЕК – це нижнiй рiвень мiсцевого бюджету. Держбюджет – це верхнiй рiвень усiх бюджетiв у краiнi. Кабмiн не повинен займатися вiкнами в школах, а сiльрада не повинна ремонтувати траси державного значення.
Але рiч не в нардепах. Вони – продукт епохи i роблять те, що допоможе iм обратися на наступний термiн, або те, чим вони справдi пишаються, за що iм окрема щира подяка. Завдяки ним у нас в областi з’явилося багато чого хорошого i правильного.
Рiч у нас iз вами. В суспiльствi.
Як думаете – кого обере в народнi депутати суспiльство? Людину, яка розповiдае мешканцям окремо взятоi територii про закони, якi вона хоче прийняти? Чи людину, яка розповiдае iм же про мiфiчнi й фантастичнi змiни просто у них за вiкном, що стануться вже завтра?
Вiдповiдь очевидна, чи не так?
Уся система держуправлiння в уявленнi бiльшостi людей у нас навиворiт.
Геть зовсiм. Нафiг. Уся.
На зустрiчах з обласним головою його запитують про вiдсутнiсть опалення в дитячому садку конкретного мiста (вiдповiдальнiсть мера), розмахуючи Конституцiею i вимагаючи скликати комiсiю, а не увiмкнути опалення.
Мера на таких само зустрiчах запитують про приватнi компанii «Днiпрогаз» та «Днiпрообленерго», до яких вiн не мае жоднiсiнького стосунку.
Перед «Днiпрогазом» мiтингують студенти з унiверситету, ректор якого в опалювальний сезон пiшов на тривалий лiкарняний.
І цi самi студенти, чий ректор морозить iх восьмий рiк поспiль, у коментарях пiсля вiдкриття Президентом найсучаснiшоi дитячоi лiкарнi в краiнi (вже другоi за рiк в нашiй областi, до речi) пишуть: «А до чого тут Президент?» Хоча обидвi лiкарнi побудував голова областi, якого призначив саме вiн, – прямий представник Президента на окремо взятiй територii – завдяки децентралiзацii, iнiцiйованiй так само ним.
Повiрте, в iснуючому законодавчому божевiллi й заборонi всього, збудувати лiкарню з жирафками на стiнах замiсть олiйноi зеленоi фарби – це подвиг. Вiдкрити двi таких за рiк в однiй областi, з найсучаснiшою дитячою реанiмацiею в однiй з них, – це фантастика. Будувати просто зараз третю, з нуля – це фанатизм.
Та ось обласний голова зустрiчаеться з журналiстами. І саме тi з них, якi пишуть про «вбили», «вкрали», «вiдрiзали», а не про «збудували», «реконструювали», «ввели в експлуатацiю», пропонують йому закрутити всiм гайки за допомогою правоохоронних органiв (вони йому не пiдпорядковуються) i показати всiм, де козам роги правлять. Включно iз законно обраними мiськими головами. Бо, бачте, в розумiннi багатьох «так, ми, мешканцi, мiського голову обрали, але якщо вiн мудак, то нехай обласний приведе його до тями».
Люди, якi обрали мера, мiського депутата, обласного депутата i народного депутата, у принципi забули прiзвища усiх iх. А тi, хто пам’ятають, вимагають вiд них не того, за що тi вiдповiдають, а того, що потрiбно конкретнiй людинi в конкретнiй ситуацii. Як i вiд журналiстiв, до речi.
Демократiя? О нi, виявляеться, вона нiкому не потрiбна. Усi прагнуть «сильноi руки», яка «наведе лад».
Диктатура. І популiзм. Вони глибоко вкорiненi в нас.
У чому лихо? Змiнювати систему step by step не хоче нiхто. Робити системнi змiни – навiщо? Розбиратися в повноваженнях, у тому, хто за що вiдповiдае, – теж. Брати на себе вiдповiдальнiсть – що ви, це взагалi фантастика. Жити згiдно iз законом i подавати до суду? «Та вони ж усi продажнi». Всiм потрiбнi Quick Wins i змiни тут i зараз. При цьому зв’язку мiж Quick Wins i змiнами саме в законодавствi не бачить нiхто.
Усi хочуть, щоб сталося вигiдне iм беззаконня у вiдповiдь на iнше беззаконня, але таке, що вiдбулося ранiше. Повертатися в законне русло не бажае нiхто.
