Перший улов, або Кіт Матрос йде на справу

скачать книгу бесплатно

Перший улов, або Кiт Матрос йде на справу
Ганна Рось

Перед вами шоста книга з серii «Пес Барбос йде по слiду». Прочитавши ii, ви дiзнаетеся, чи здiйснилася мрiя кота Матроса, також ви дiзнаетеся, хто врятував кабанчика, ким став Дзига, хто боiться лiкувати зуби i багато iншого. А ще ви познайомитеся з двома новими чудовими героями. Вам цiкаво хто вони? Тодi перегортаемо сторiнку i починаемо читати казку з яскравими iлюстрацiями.А наступна сьома i остання книга серii буде називатися «Велика подорож, або Канiкули почалися». Героi книг чекають своiх маленьких читачiв.

Ганна Рось

Перший улов, або Кiт Матрос йде на справу

Новий першокласник

Пiсля новорiчних канiкул дiти знову зiбралися в школi. Першокласники звично сидiли за своiми партами, тiльки парта Мишка була порожня. Совуша дуже сумувала без свого друга. Хоча вона знала, що ведмедi прокидаються ближче до весни, але iй так хотiлося, щоб одного разу дверi класу вiдчинилися i на порозi з'явився Мишко. Совуша тихесенько зiтхнула.

Продзвенiв дзвiнок на урок, дверi в клас вiдкрилися, увiйшов Їжак Їжакович, а за ним молоденький лосеня.

– Здрастуйте, дiти, – привiтався учитель.

– Здрастуйте, Їжак Їжаковичу, – хором вiдповiли дiти, встаючи.

– Сiдайте, – дозволив учитель. – Знайомтеся, це ваш новий однокласник лосеня. Вони з мамою прийшли до нас, рятуючись вiд мисливцiв. Тепер його мама працюе шкiльним садiвником. Проходь, лосеня, займи вiльну парту.

Лосеня мовчазно пройшов на задню парту. Єнотик повернувся до нього i прошепотiв:

– Це парта Мишка, вiн зараз спить вдома, але коли вiн прийде, то буде радий новому друговi. Мишко добрий.

Лосеня посмiхнувся у вiдповiдь.

– Увага, дiти, – сказав Їжак Їжакович i кашлянув, – кха-кха. Сьогоднi ми вчимо букву «С». Ви знаете слова з буквою «С»? – запитав учитель.

– Сищик, – вiдразу вигукнув Йойо.

– Собака, – згадав зайченя.

– Сир, – посмiхнувся мишеня.

– Лисиця, – крикнув Єнотик i всi засмiялися.

– Правильно, – посмiхнувся Їжак Їжакович, – в словi «лисиця» е буква «С». А що скаже Совуша?

– Снiг, сонце, сова, – вiдповiла Совуша.

– Молодець, – похвалив Їжак Їжакович, кашляючи, – кха-кха.

– ЇжакЇжакович захворiв, – шепнула братовi Йоiчка. – Треба принести йому малинового варення.

– І меду, – вiдповiв пошепки Йойо, – пiсля школи пiдемо до татка ведмедика.

До iжачкiв повернувся Зая, який чув розмову друзiв, i сказав:

– Йому потрiбен теплий шарф.

– Запишiть в зошити букву «С», – сказав учитель, поправляючи окуляри. – А тепер до дошки пiде Єнотiк i напише слово «лис».

Ось так зустрiч

– Ой, кого я бачу, посунься, – сказав Сiрий, зустрiвши в тюремнiй камерi Дзигу.

Дзига швидко вiдсiв на лiжку, щоб Сiрий вовк не сiв прямо на нього.

– Ну що, друже, як ся маеш на загальному харчi? Що ти тут запас в тумбочцi?

Сiрий безцеремонно вiдкрив тумбочку Дзиги i став ритися в його речах. Розкидавши все по пiдлозi, вiн сказав:

– Не густо. Погано ти готувався до зустрiчi товариша, хоч би цигарку запас.

– Ми тут не куримо, – вiдповiв Дзига. – Дiтям i дорослим палити шкiдливо.

– Ну, ти даеш, шкiдливо! Іди, вiдбери для мене цигарки у того старого, – вовк показав лапою на сивого худого барана, який сидiв неподалiк.

– Слабких ображати не можна, – несмiливо вiдповiв Дзига.

– Ось тобi й маеш! – здивувався вовк. – Ти що, перевиховався? – вовк стиснув п'ятiрню i випустив два пальця з пазурами. – Ось я тобi зараз, – заворушив вiн кiгтями.

Дзига встав з лiжка i насторожено дивився на Сiрого.

– Йди на сусiдне лiжко, тут я тепер спати буду, – зi злiстю буркнув вовк.

Дзига мовчки зiбрав своi речi.

– Ти ось що, Сiрий, ти мною не командуй, я нове життя почати хочу, я трактористом стати хочу, щоб користь приносити.

– Ха-ха-ха, – голосно засмiявся вовк, – трактористом! Та який ти тракторист! Ха-ха!

– Я так вирiшив, – твердо сказав Дзига. – Я вже навчився управляти трактором.

– Молодець, – зметикував Сiрий, – ти трактором колючий дрiт на парканi зiпсуеш, i ми втечемо звiдси удвох.

– Нi, нiкуди я не побiжу. Менi нову роботу в лiсництвi обiцяли.

– Дивись, дивись, не пошкодувати б, – пригрозив вовк колишньому друговi.

Дзига зi своiми речами вiдiйшов вiд Сiрого i присiв на вiльне лiжко поруч зi старим бараном.

– Треба ж, – здивувався Сiрий, – що в'язниця зi звiрами робить. Був звiр – немае звiра, – почухав вiн потилицю.