скачать книгу бесплатно
Абу-Касимовi капцi
Іван Франко
ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Абу-Касимовi капцi» Івана Франка – це лiтературна обробка старовинноi арабськоi казки в нiмецькому перекладi, в яку автор додав реальнi життевi ситуацii***. Найвiдомiшими творами Івана Франка е «Олiвець», «Лель i Полель», «Грицева шкiльна наука», «Малий Мирон», «Boa constrictor», «Украдене щастя», «Будка Ч. 27», збiрки поезiй «Зiв’яле листя», «З вершин i низин», «Мiй Ізмарагд» тощо. Іван Франко – видатний украiнський письменник, який працював у жанрах поезii, прози та драматургii, талановитий лiтературознавець i публiцист.
Iван Франко
АБУ-КАСИМОВІ КАПЦІ
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Вiршоване оповiдання «Абу-Касимовi капцi» виходить отсе другий раз накладом Руського педагогiчного товариства, а крiм того, було минулого року видане для украiнського люду в Росii, у Черкасах. Перше видання, що вийшло в 1895 р. у Львовi, дiждалося дуже похвальноi оцiнки i подрiбного розбору з боку чоловiка, що бiльше всiх iнших украiнцiв тямить у схiдних мовах та письменствах, д. Агафангела Кримського, професора арабськоi мови в Лазаревськiм iнститутi в Москвi. Доб[родiй] Кримський, висловлюючись дуже прихильно про загальний колорит мойого оповiдання i про ту основну думку, яку я силкувався вiднайти в тiм оригiналi, що з нього взята його канва, пiднiс заразом деякi помилки, в якi легко було впасти чоловiковi, не вченому в арабськiй мовi, i якi я ось тут здебiльшого повиправляв. За тi вказiвки складаю щиру подяку нашому шан[овному] земляковi.
В своiм розборi на мою книжечку д. Кримський порушив питання про те, вiдки я взяв отсе оповiдання? Йому звiснi були – показалося – тiльки росiйськi його переповiдки, яких знов я не бачив нiколи. Думаючи, що вказiвка на моi джерела влегшить оцiнку моеi працi, я роблю сим разом те, що повинен був зробити при першому виданнi.
Отже, певно, буде несподiванкою для шан[овного] арабiста, коли скажу, що уперве з оповiданням про Абу-Касимовi капцi я познайомився ще бувши учеником IV гiмназiального класу в Дрогобичi, познайомився з уст неписьменного передмiщанина Жука. Замiсть Абу-Касима вiн називав героя Казоемом i замiсть капцiв говорив «сапоги». «Послухайте тепер за Казоемовi сапоги!» – так розпочав вiн свое оповiдання, коли при святi у нього зiбралося багато передмiськоi молодiжi, таких же неписьменних парубкiв i дiвчат. Усi слухали й реготали. Я також. Я не питав Жука, вiдки вiн узяв се оповiдання, але догадуюся пословi «сапоги», що вiн мусив 1849 р. чути його вiд «москалiв», що йшли через Дрогобич на Угорщину i стояли постоем у його хатi i про яких вiн згадував часто й залюбки, хоч оповiдав i про зовсiм негарнi iх дiла.
Пiзнiше довгi лiта я не стрiчався з сею казкою, та й не до казок менi було. Аж 1894 р., бувши в Вiднi, я купив у однiй антикварнi давню нiмецьку збiрку арабських казок пiд заголовком «Тисяча i один день» (Тausend und ein Tag. Morgenlandische Erzaglbngen, aus dem Persischen, Turkischen und Arabischen nach Petits de la Groix, Galland Gardonne, Ghavis und Gazotte, der Grafen Gaylus und anderen uberzetzt von F.H. von dem Hagtn. Zweite wohlfeilere Ausgfbe. Prenzlau, 1835). Ся збiрка мало що не така довга, як ii титул, бо обiймае 11 не зовсiм малих томикiв, i була, як сказано в титулi, злiплена зi схiдних оповiдань, поперероблюваних на французьке ще в XVIII вiцi. Отож у 4-iм томi сеi збiрки я й вiднайшов свого старого знайомого «Казоема». З огляду, що старе Гагенове видання тепер досить рiдке, подаю тут се оповiдання в дослiвнiм перекладi i з iменами власними в тiй формi, яку в своiй рецензii признав хибною д. Кримський, а яку я знайшов у своiм старомоднiм та невибагливiм джерелi. Читаемо там на стор. 324–331 ось що:
ІСТОРІЯ ПАРИ ПАНТОФЛІВ
Жив у Багдадi старий купець на iм'я Абу Казем Тамбурi-форт, славний своiм скупарством. Хоч був дуже багатий, то проте одягався в саме лахмiття; його тюрбан з грубого полотна був такий брудний, що його колiр годi вже було розпiзнати. Але мiж усiми частими його одягу його пантофлi звертали на себе найбiльшу увагу цiкавих, iх пiдошви були попiдбиванi грубими цвяхами, пришви всюди були полатанi. Певно, славний корабель Арго не складався з так багато кусникiв, як тi пантофлi, а вiд 10 лiт, вiдколи служили вони як обув, найзручнiшi багдадськi полатайки висилювали всю свою штуку, щоб стягати докупи iх розвалили. Через те вони зробилися такi важкi, що ввiйшли навiть у приповiдку, i коли хто хотiв означити щось важке, то все брав для порiвняння Каземовi пантофлi.
Одного дня коли гоп купець ходив по мiському базарi, трапилось йому купити значну купу кришталю. Вiн добив торгу, бо був корисний. Кiлька день по тому вiн довiдався, що один задовжений продавець пахощiв як остатню запомогу мае на продаж iще лише рожеву воду. Скористав, отже, з нещастя того бiдолахи i купив у нього всю його рожеву воду за половину вартостi.
Сей блискучий iнтерес впровадив його в дуже добрий настрiй. Та замiсть, звичаем схiдних купцiв, ушанувати корисний iнтерес гостиною, вiн надумав краще пiти до лазнi, де вже не був досить давно. Коли роздягався, сказав до нього один його приятель або такий, якого вiн уважав своiм приятелем (де там у скупаря приятелi!), що його пантофлi зробили його прислiв'ям цiлого мiста i слiд би вже йому купити собi новi.
«Та я давно вже думаю про се, – вiдповiв Казем, – та тiльки, коли придивлюся гаразд, то вони не такi ще подертi i можуть iще служить якийсь час».
За такою розмовою вiн роздягся i пiшов до купальнi.
Поки там мився, прийшов багдадський кадi купатися. Казем вийшов iз купальнi перед ним i подався знов до передпокою. Тут вiн убрався, але надармо шукав своiх пантофлiв: замiсть них стояли на iх мiсцi новiсiнькi папучi. Наш скупиндряга подумав собi (бо таке було його бажання), що се дарунок того, хто так щиро напоминав його, i надiв гарнi папучi, якi ощаджували йому прикростi купувати самому новi, i радiсно пiшов собi з лазнi.
Коли кадi викупався, кинулись його слуги шукати папучi свойого пана, та дарма: знайшли лише колодкуватi капцюгани, в яких зараз пiзнали Каземовi пантофлi. Придверники побiгли за злодiем, ухопили його з поличним i привели назад. Кадi, взявши своi пантофлi назад, вiдправив його до в'язницi. Казем мусив викупитися, а що його вважали щонайменше таким же багачем, як скупарем, то коштувало се його не дешево.
Вернувши назад додому, кинув засмучений Казем своi пантофлi до рiки Тiгра, що плила пiд його вiкнами. Кiлька днiв потiм витягли рибаки свою сiть тяжчу, як звичайно, i знайшли в нiй Каземовi пантофлi. Цвяхи, якими вони були пiдкованi, наробили в оках сiтi немало спустошення. Рибаки, сердитi на Казема та на його пантофлi, надумали вкинути iх йому до хати крiзь створене вiкно. Укиненi з розмахом пантофлi вдарили по фляшках, уставлених па примурку, i звалили iх додолу; фляшки побилися, а весь рожевий олiйок пропав.
